Ідея створення Музею Небесної сотні належить художнику Роману Бончуку. Його інсталяції та картини створюють особливу атмосферу Євромайдану. Окрім того, в музеї знаходяться особисті речі героїв, їх портрети. Понад 800 предметів нагадують, що довелось пройти українцям у ті буремні дні. Та експонатами їх ніхто не називає, лише пам’ятками. Музей відкрив свої двері 11 вересні 2015 та не закривався навіть після початку війни, пише frankivsk-future.com.ua.
Праця художника
Івано-Франківський художник Роман Бончук був автором ідеї створення подібного культурного закладу. Коли почались та тривали події Майдану, через свою творчість, митець передавав усе побачене та пережите, портрети полеглих героїв.
У музейній колекції – 108 зображень борців за волю. Наймолодший з них – Назар Войтович із Тернопільщини, котрий загинув у 17 років. Найстаршому герою – 83. Іван Наконечний був родом із Києва. Також тут є рюкзак та портрет місцевого сміливця – 19-річного Романа Гурика. Зображення загиблих розміщуються у початковому відділі музею.
Однією з останніх робіт художника є “Оборона Донецького аеропорту”. Колекція весь час поповнюється експонатами, адже дослідження волонтерами подій Євромайдану тривають. Вони стверджують, що українців ще чекають нові сторінки Революції Гідності.
Сам художник ділиться, що побачене та пережите на Майдані ніяк його не відпускає. Емоції та тривога про завтрашній день – ось про що так часто думав Бончук у ті буремні дні. Художник розповідав, що сам займався волонтерством і не раз приїжджав на Майдан. Там він робив замальовки, спілкувався з учасниками протесту, привозив їм необхідну допомогу.
Пан Роман відчував, що те, що відбувалось, повинно знайти місце у його творчості. Також художник пригадує свої часті розмови з Любомиром Гузаром. Він впевнений, що саме спілкування з отцем надихнуло його на велику серію картин, присвячених Майдану. За словами Бончука, полотен було точно не менше тисячі.
Митець вважає, що його рукою керували Небесні сили. Він відчував велике натхнення, а себе – певним механізмом, з допомогою якого вдалось зберегти на картинах стільки важливих подій часів Майдану. Ікону героїв Небесної сотні тоді обговорювали в кожному куточку України.
Діорама та екскурсії
В останні роки Музей Небесної сотні став дуже популярним, особливо серед ВПО. У культурному закладі можна дізнатись про події 2013-2014 років. За словами організатора проєкту, він має відчуття, що все зробив правильно, адже процес відкриття музею йшов плавно, а усі задуми вдавались.
Предмети для експозицій продовжують передавати навіть у 2023. Також кожен ділиться своїми історіями тих буремних днів. У 2022 кількість відвідувачів значно виросла. До музею приходить багато переселенців, дітей, пластунів та приїжджих з інших міст.
У приміщенні можна оглянути найбільшу експозицію – діораму, котра займає 27 м. На цю роботу художник витратив понад рік. Роман Бончук був змушений розробити спеціальні елементи, аби величезне полотно вдалось розтягнути у формі півкола. Діорама описує 92 дні з життя борців за свободу. Її доповнює інсталяція, яку створювали небайдужі.Також великою і тривалою була праця над іконою, котра закарбувала на собі зображення героїв Небесної сотні.
Багато хто зізнається, що відвідини музею Небесної сотні змінюють свідомість. Відвідувачі стикаються з речами, про які раніше не знали чи не підозрювали. Про них ще не написано в підручниках історії. Культурний заклад важко назвати типовим музеєм. Тут панує інша атмосфера, а експозиції розташовуються на 500 квадратних метрів.
Також проводити екскурсії приїжджали члени Мальтійської служби допомоги. Вони брали участь в майдані з грудня по березень. Допомагали учасникам Революції та готували для них їжу на польовій кухні. Перша група волонтерів виявилась замалою, бо не вистачало рук. Згодом, долучилась й інша. А тоді вже допомагали усі охочі.
Зі спогадів волонтерів, вони намагались готувати ситне меню. В нього завжди входили суп та гречка з підливою. Також готували чай з імбиром та лимоном, аби зміцнити імунітет протестувальників. А на Різдво навіть зробили смачну святкову кутю.
Експозиції
Площа Музею поділена на кілька зон: духовний Майдан, мистецький, самооборона. Також експозиції доповнюються інсталяціями зі шин, каменю, щитів, бочок, касок та гільз. Вхід до музею стережуть ангели. Вони також оберігають душі героїв Небесної сотні.
108 фото героїв прикрашають стіни в оточенні касок, захисних масок, труб, якими люди захищались та боролись до смерті. Також трагічною, але інформативною є інсталяція із Михайлівським собором на задньому плані. Саме там працювали медики. Манекен пораненого красномовно описує ті страшні події. Медики, після Майдану, привезли інструменти, якими користувались під час тих буремних подій.
Вищезгадані Мальтійські волонтери допомагали з облаштуванням кутка польової кухні. Багато з них були франківцями. Також волонтери привезли знамениту сокиру Сергія Нігояна. Не менш емоційною є інсталяція з двійником фортепіано, яке грало для силовиків на Майдані. Втім, вони активно глушили музику шансоном.
Музей Небесної сотні у 2023 продовжує збирати експонати очевидців. Триває робота над створенням нових експозицій про героїв, котрі пройшли також українсько-російську війну. Наприклад, готувалась виставка, присвячена герою Ярославу Чомку. Під час Майдану він надавав медичну допомогу пораненим у Жовтневому палаці. Коли почалась війна на Сході, Ярослав пішов як доброволець. Загинув у 2015.
Школярі, які приходять до музею, люблять розглядати зброю та гранати. Вони були доставлені прямо з майдану. Також в музеї відкрилась імпровізована каплиця. Там зібрані фото усіх отців. Вони також були на Революції гідності та допомагали учасникам протесту молитвою, підтримкою, проводжали в останню путь загиблих та захищали протестувальників від силовиків.
Історії
Атмосферу Музею Небесної сотні важко назвати позитивною. Вона, радше, гнітюча. Багато хто з відвідувачів відкриває для себе вперше весь той страх, що переживали люди на Майдані. Тут кожен шматок бруківки та частини експозицій мають власну історію. Багато хто приходить і плаче. Можливо, тому, що втратив там близьку людину, а можливо, несила дати раду емоціям.
В музеї багато речей загиблих героїв. Наприклад, рюкзак Романа Гурика з Івано-Франківська. Екскурсовод Світлана Картуш розповідає, що в ранці було знайдено багато обгорток від цукерок, які так любив Роман. Такий от дисонанс: сильна людина, котра боролась за волю до смерті, а в душі – ще дитина.
Пані Світлана зазначила, що коло експозиції часто запитує дітей, що на їх думку є патріотизмом? Адже це не лише про смерть за Україну. Це про культуру, любов до ближнього, українську мову та гідність.
На музейних стінах є й портрет першого, загиблого від рук силовиків. Павло Мазуренко загинув у 2013. Він зі всіма виходив на акції протестів. Одного разу, на шляху додому, його зупинили та попросили документи. Та це був лише спосіб зачепити чоловіка. Він помер від травм, несумісних із життям, а написали, що від пневмонії.
На Майдані були й свої ангели охоронці із плоті та крові. Всі знають, що захищатись від силовиків протестувальники не мали чим. Вони лиш боролись тим, що потрапляло під руки, камінням та коктейлями Молотова. Чоловіки підбігали до шеренги силовиків, кидали в них імпровізовану зброю та вертались до своїх.
Між них, періодично, виникала постать дівчини. Вона направлялась до чоловіка, який кинув камінь у силовиків та повертався. В той час, йому у спину вже цілились. Дівчина підбігала, аби прикрити чоловіка та відвести його до своїх. Так героїня робила з кожним. Втім, захищалась вона від куль простими пластиковими дверима. Такий був щит у майданівського ангела-охоронця.
