Неділя, 14 Квітня, 2024

Історія фотографії в місті. Дагеротип. УФОТО та найдавніші знімки

Фотографія набула популярного та масового характеру у 80-х роках 19 століття, коли винайшли спосіб робити знімки на негативних фотоплівках. Тоді фотомистецтво стало поширеним і в Станиславові. Найдавнішим та найвідомішим фотографом міста був Ф. Величко, котрий працював в місті в другій половині 19 століття. А першим фотоательє Станислава був заклад родини Едерів, пише frankivsk-future.com.ua.

Популярні фотосалони

Студія родини Едерів відкрилась для відвідувачів в 1861 році. Ще одним старовинним фотосалоном вважається “Рембрандт”, котрий і досі функціонує на вул. Січових Стрільців, 16.

Фотосалони Едерів можна було відвідати на Сапіжинській, 9 (Незалежності), “Емілію” на Третього Мая (Грушевського), “Рембрандта” на Собєського, 20 (Січових Стрільців), “Makart” на Гославьского,17 (Вітовського), Маріана Єндрика на Третього Мая, 4, М. Таненбаума на Липовій, 30 та ін. Пан Єндрик представляв в Станиславові фірму “Zeiss”.

Фотографи намагались підтримувати свою репутацію на найвищому рівні, позаяк, на кожній фоторафії можна було прочитати логотип фотосалону. Фотосесії проводили не лише в приміщенні. Могли здійснити виїзне фотографування на природу чи до дому замовника.

Фотоапарати купляли в крамницях Поляка Юліана, Нестеля Густава, “Farbol”, Пасєка та Терлецького. Усі вони знаходились на Сапіжинській. Щодо марок фотоапаратів, то найпопулярнішими моделями були: “Тенакса-1”, “Екомп”, “Ляйка”, “Агра-Ізолєтте”, “Кодак-Ретіна”, “Контакса”, “Ексакта”. Ці прилади вже мали оновлений дизайн та менші розміри. Фотографи могли проводити фотосесії та тримати фотоапарати в руках, а не лише на штативі.

Українське фотографічне товариство (УФОТО)

Усі любителі пофотографувати з Галичини входили в Українське фотографічне товариство, котре започаткували у Львові 1930. В Станиславові була філія організації. В 1939 товариство налічувало 216 членів. УФОТО вело активне соціальне життя та популяризувало фотографічну справу. Проводились численні виставки фоторафії та щорічні звіти. 

На жаль, станиславівських представників на виставках було дуже мало. На восьмій львівській, у квітні 1938, своєю мистецькою фотографією поділився лише один містянин. В управлінні УФОТО теж не було вихідців за Станиславова.

Протягом 1933-1939 років організація видавала свій журнал “Світло і тінь”. Тут висвітлювали все, що стосувалось мистецтва фотографії та технічної його складової. Той, хто передплачував журнал, щороку міг виграти цінні призи: фотоапарати, фотопапір та інші матеріали, що стосувались фотографії. 

УФОТО мало також власну бібліотеку. Популярною була книга “Бібліотека фотографа”, котра видавалась у Варшаві. Та всі читацькі рекорди бив Т. Бакер зі своїм “Королівством фотоапарата”. В ній можна було прочитати про фототехніку, як фотографувати правильно, здійснювати повітряне фотографування, про роль фотографії в рекламі та навіть розглядати кримінальні фото.

Втім, ще до того як утворилось товариство УФОТО, в 1923, любителі міста видавали тут свій журнал. “Квартальник фотографічний” випускали учні й викладачі третьої польської гімназії. В “Квартальник” вклеювали фотографії пейзажів Станиславова. До створення журналу доклався і місцевий професор Розенбаум, викладачі Ванке, Бабчишин, Спехт, Бенеш, Банах. А в 1926 пройшла виставка фотографій міських краєвидів в Станиславові. 

Затятим фотолюбителем був Микола Сеньковський. З-під його рук вийшло кілька тисяч світлин з краєвидами Карпат, побуту гуцулів. Сам він переїхав до Косова у 20-х роках 20 століття. Усі роботи автора передають невимовну любов до краю, котрий став для Сеньковського рідним. Його фотокартки – здобуток не лише фотографічного мистецтва, але й історії. Роботи Сеньковського неодноразово брали участь в міжнародних виставках. А його “Стара гуцулка” в 1931, в Парижі, отримала гран-прі.

Творив в Станиславові й Генріх Гонсьоровський. Він був автором путівника “Провідник по Східних Бескидах”. А перша виставка в Коломиї відбулась у 1871 році. На ній можна було побачити фотографії і Ю. Дуткевича. 

Перша кольорова фотографія

Перші кольорові листівки з краєвидами міста з’явились в 1958 році. Тоді ж кольорові фото почали наповнювати родинні альбоми. Збереглось насліддя одного фотографа, яке дозволило дізнатись який вигляд мав Станиславів в 60-х. До речі, ракурси були вибрані досить цікаво та незвично. На одному фото увіковічено селянок, котрі продають яйця під міським парканом. Саме цей паркан дав змогу зрозуміти місце та час знімання.

На сайті Національного архіву Польщі (NAC) збережено багато фотографій Станиславова в міжвоєнний період. На одній з таких можна побачити капітальний ремонт міської ратуші після Першої світової. Також тут видно магістратську споруду, загороджену високим парканом, обклеєним рекламою. Міські театри та кінотеатри були місцем для численних афіш. Центральний базар в Станиславові 30-х років знаходився на площі Ринок.

Можна зробити висновок, що дівчата з фото продають саме на площі Ринок, навколо паркану, що відділяв їх від магістрату. Краєзнавець Головатий стверджує, що ратушу відбудовували у 29-35-му роках. Відповідно й паркан з афішами стояв в Станиславові стільки ж. Не важко порівняти дані з фото та зрозуміти, що воно належить саме до 30-х років. 

Втім, фото селянок з яйцями лише одне зі серії. На інших світлинах селянки продають молочку та городину вже в іншому місці. 

Найдавніші фото

У 1928 в Станиславові проходила історична виставка. На ній можна було побачити фото, яке вважається найстарішою міською світлиною. “Вежа старого ратуша” – таку назву мав знімок. Фото було зроблено в 1860 році. 

На ньому можна побачити башти другої станиславівської ратуші, яка була збудована в 1695 році. В певний час її вважали найвищою спорудою Станиславова. Стояла вона непорушно 173 роки, аж поки в місто прийшла біда у вигляді “мармулядної” пожежі. В ній значна частина будівель згоріла, в тому числі й ратуша. Від величної колись споруди залишився лише залізний скелет.

Ще одне давнє фото було зроблене у 1868 році та демонструвало оновлений залізничний вокзал. Колія через Станиславів була прокладена в 1866 році та утворювала залізничну лінію “Львів-Ходорів-Станиславів-Чернівці”. Вона була другою в місті після “Перемишль-Львів”. Втім, залізничі перевезення здійснювались нечасто в 19 столітті.

У 1896 році залізниця Австро-угорської імперії мала протяжність 8 тисяч кілометрів. В 1866 в Станиславові було збудовано і перший вокзал. В ті роки він виглядав зовсім інакше. Будівля, на перший погляд, була схожа на палац мавританського стилю з арками та вікнами у формі півкругів. А 1 вересня 1866 до станиславівського вокзалу прийшов перший потяг сполученням “Львів-Чернвці”.

Дагеротип

Першу фотографію в 1839 році винайшов француз Луї-Жак Дагер. Щоб створити знімок за його методом, зображення фіксувалось на срібній поверхні, покритій ртуттю, чутливій до світла та обробленій хлоридом натрію для реакції. Коли фото було зафіксовано, проводилась хімічна обробка, яка забезпечувала стійкість та контраст.

Дагеротипні фото були лише чорно-білі на срібних, мідних, відполірованих до блиску, без вад пластинах. Якість зображення була дуже високою. Така чіткість використовувалась для створення портретів та пейзажів. Сучасні цифрові технології можуть виготовляти фотографії в стилі дагеротипу.

Сам процес фотографування був дуже трудомістким. Модель повинна була сидіти перед об’єктивом, щонайменше 20 хвилин. Часто, доводилось знаходитись під гарячими сонячними променями, оскільки в фотосалонах не було штучних джерел світла. Щоб зображення було чіткішим, додатково покривали лице крейдою, а волосся пудрою. Втім, кліпати ніхто не забороняв.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.