Івано-франківська телерадіокомпанія “РАІ” нарешті провадить мовлення із нового, сучасного приміщення. Генеральний директор Андрій Русиняк розповідав, що мав намір відкрити його зусиллями компанії. Втім, воєнний час продиктував свої умови. Завдяки допомозі міжнародних партнерів, теле- та радіомовлення Прикарпаття ведеться зі затишної студії, нижче рівня землі, що робить її ще й безпечною, пише frankivsk-future.com.ua.
“РАІ” 2023
З нової студії телерадіокомпанія вже встигла провести перші ефіри. Гостем став мер Франківська Руслан Марцінків. Втім, аби налагодити робочий процес максимально ефективно, потрібно ще трохи часу та зусиль.
Співробітникам та їх наполегливості можна лише позаздрити. Національна спілка журналістів України докладає зусиль, аби умови роботи були якомога стабільнішими. Так, зусиллями закордонних медіаорганізацій та Фонду газети “Виборчої” було надано зарядну станцію для телерадіокомпанії “РАІ”. Такий агрегат дуже важливий для стабільної роботи у воєнний час.
Андрій Русиняк певний, що війна для ТРК – це можливість підготувати ґрунт. Після перемоги потрібно буде вітати гостей, спілкуватись з новими партнерами та будувати цікаві перспективи. Україна не повинна припиняти свій розвиток, аби стати гідним європейським партнером.
На старті
Телерадіокомпанія “РАІ” працює в інформаційному просторі Франківщини з 1992 року. Генеральний директор та засновник ТРК Андрій Русиняк в 90-х очолював попередницю компанії – молодіжну студію “Енергетик”. Сам Русиняк з Бурштина, що на Галичині. Має освіту журналіста.
“Енергетик” тіснився в невеликій студії, а скоріше, кімнаті енергетичного технікуму. Сигнал охоплював лише Бурштин. Попри скрутні економічні часи в державі, пан Андрій мав великі амбіції. Тому доклав зусиль, аби заснувати одну з перших в області, на той час, телекомпанію. Вона повинна була передавати оперативну та об’єктивну інформацію для галичан та мешканців сусідніх районів.
Русиняк орендував кілька приміщень гуртожитку одного з підприємств на Стуса, 1. Також купив передавач та кілька відеомагнітофонів.. Паралельно, новостворена організація “РАІ” обслуговувала антенне господарство міста. Так директор міг погасити кредит, на який купив необхідне обладнання.
Пан Андрій в 90-х заручився підтримкою кількох працівників міської влади, адміністрації Бурштинської теплоелектростанції та великоокого панельного домобудівництва. Таким чином, небайдужі створили гарні умови, щоб приватна організація гідно вийшла на ринок теле- та радіомовлення.
Так, в грудні 1992 Бурштин та навколишні села вперше побачили на екранах телевізорів заставку телерадіокомпанії “РАІ”.
Розвиток
На початку діяльності команда була, справді, невеликою. Окрім директора Русиняка, працювала головна редакторка Н. Федоляк, ведуча “Пісенного джерела” І. Федунків, оператори В. Довгий та І. Ткачук, С. Янченко, котрий відповідав за монтаж.
На початку роботи ТРК “РАІ” обсяг інформації, що звучала та транслювалась не був таким великим, як би хотілось. Це були: випуски новин, програма вітань “Пісенне джерело” та вечірня казка. Трансляція відбувалась лише три рази на тиждень.
Тільки в 1998 компанія отримала свідоцтво про те, що є засобом масової інформації. Робота проводилась активніше, з’являлись нові перспективи. “РАІ” поступово налагоджувала комунікацію з іншими телерадіокомпаніями та продюсерськими центрами України. Таким чином, телевізійне мовлення значно урізноманітнилось.
Важливим був договір з “Deutsche Welle”. Це дало змогу транслювати закордонні новини та події. Спільна робота з колегами з інших областей подарувала цікаві розважальні та науково-пізнавальні програми, художні стрічки та серіали. Потрохи відбувалось вдосконалення передачі сигналу, якості телевізійної картинки.
В 1994 до ефіру додалась програма “Тиждень”, автором якої був В. Теслюк. За сприяння В. Іваницької, вийшли “Телевізійні зустрічі”. В 90-х популярним було ток-шоу “Оси” з Т. Прилич. Пан Міличенко готував телепрограми про історію Бурштина та Галича. Однойменна футбольна команда “Енергетик” також ставала героїнею випусків про спорт.
Новини стали цікавішими та насиченішими. Висвітлювались події не лише з міста, а й району. Глядачам полюбились “Комунальник” та “Тема дня”.
Розширення теле- та радіомовлення
Завдяки модернізації обладнання, сигнал доходив до Рогатинського та Калуського районів. Частково досягав Монастирського, Бережанського, Тернопільської та Львівської областей. В 1997 ТРК отримала ліцензію на право мовлення на власному каналі.
Також в цьому році у Бурштині взялись за розвиток кабельного телебачення. Завдяки активній діяльності ТРК “РАІ”, придбали нове приміщення в центрі. Там команда почала працювати, після ремонтів, у 2002.
На екрани виходили нові передачі: “Дорога до села”, “Довкілля”, “Енергополюс”, “Точка зору” та ін. Популярність “РАІ” росла на Івано-Франківщині, тож правління компанії шукало способів розширювати зону дії сигналу.
Завдяки будівництву телевежі у 2005, все Прикарпаття стало глядачами ТРК “РАІ”. Висота споруди становила 65 м. До кінця року вежу обладнали всім необхідним передавальним устаткуванням.
У 2008 новини, соціальні та розважальні передачі можна було почути також на радіохвилі “РАІ” 101,6 FM.
ТРК змогла стати учасницею загальнодержавної програми переходу на цифровий тип мовлення. Цікаво, що “РАІ” була серед перших, котрі подали на розгляд Національної ради України з питань теле- та радіомовлення концепцію такого переходу.
“РАІ” увійшла в четвірку електронних засобів масової інформації Прикарпаття. У 2011 ТРК здобула ліцензію на можливість мовлення в цифровому форматі.
Восени 2011 з’явилась на медіаринку спільно з обласною ТРК “Вежа”, Калуським районним телебаченням, телевізійними студіями Рогатина та Надвірної. ТРК “РАІ” 24 години на добу вела своє мовлення.
Зі спогадів
Андрій Русиняк пригадує початки своєї діяльності. В одному інтерв’ю для “NSJU” розповідав, що дуже переживав, чи прийме Івано-Франківськ телебачення з Бурштина. Але з часом зрозумів, що продукт дуже подобається франківцям.
В місті започаткували малу студію для прямого ефіру та продакшену. У Бурштині залишались ті редактори, котрі створювали 24-годинне мовлення. Також проводилась робота та пошук нового просторого приміщення у Франківську.
В умовах війни, Русиняк багато в чому завдячує допомозі партнерів. Без них відкриття нового просторого приміщення було б неможливим. С. Томіленко подбав, аби залучити фінансових донорів зі швейцарської організації “Fondation Hirondelle” та “IRMI”, котрі здійснювали проєкт “Підвищення стійкості українських медіа”. Фінансування відбувалось коштом “Swiss Solidarity”.
Русиняк з командою намагається забезпечити в Івано-франківську таку студію, котра без перешкод зможе робити включення не лише з українських міст, а й зі закордону. Координаційні пункти ТРК є у Коломиї, Долині, а в Бурштині працює знімальна та редакторська команда.
Директор докладає зусиль, аби ТРК було цікавим місцевим каналом, який черпав би інформацію з області та за її межами. За його словами, телебачення, яке не висвітлює проблематики чийогось населеного пункту, не буде цікавим глядачу та слухачу.
