Прикарпаття – унікальна місцевість. Тут збереглася донині гуцульська автентичність, бойківська традиційність та лемківська щирість. І до цього часу Івано-Франківщина манить, наче магнітом, туристів та гостей нашого міста. У нас є чим похизуватись та що показати, пише сайт frankivsk-future.com.ua.
Однак у нас є місця, які корінні жителі стараються оминати чи бути хоча б трохи далі, оскільки вони вважаються нечистими чи проклятими. Дехто їх називає містичними місцями чи місцями сили. Дехто навпаки прагне їх відвідати. Ми не будемо ставати на жодну зі сторін, а за прикладом третейського судді неупереджено про них розповімо.
Міська площа з трагічним минулим
Раніше на площі, де зараз стоїть міська ратуша, була розміщена велика регіональна в’язниця, яка бачила чимало трагедій, серед яких і тортури, муки та страти. У стінах каземату було забрано не одну душу здебільшого неповинних прикарпатців. За переказами, у 1754 році у стіни катівні потрапив відомий опришок Василь Баюрак. Його довго не могли зловити, а спіймавши, вилили лють сповна. Його жорстоко катували, нещадно били й винесли страшний вердикт: «Стратити та четвертувати». Вирок був виконаний. Та, поглумившись над тілом, над душею вороги були безсилі. Душа непокірного гуцула після смерті продовжила свою праведну боротьбу проти польських паничів. Саме після злощасної страти почались біди з ратушею. Чотири рази вона зазнавала значних руйнувалась. За повір’ям, душа опришка полюбляє і понині блукати коридорами ратуші, іноді навіть награє гуцульські мотиви на старому роялі.
Фундамент кінотеатру з надмогильних плит
Станиславівська громада була дуже різною за етнічним складом. Однією з найбільших етнічних груп була єврейська громада. Вони мали свої синагоги, магазини та майстерні. Для їхніх потреб було навіть виділене окреме кладовище, яке проіснувало цілих 400 років. Та після нацистських чисток під час Другої світової війни за цвинтарем нікому було доглядати й він занепав. Таке становище цілком природне для розвитку суспільства. На його місці після війни «совєцька власть» вирішила побудувати кінотеатр. І все б може обійшлось, та для фундаменту будівельники використали єврейські надмогильні пам’ятники. Померлим це не припало до душі. І в першу ж ніч після відкриття вони вирішили помститись. Пройшла сильна злива і весь дах обвалився. На щастя, це відбулось вночі та обійшлось без жертв.
Гріх і кара монахів
Бійна гора – це перша назва сучасної Вовчинецької гори. З нею також пов’язані містичні речі. Назву «Бійна» пов’язують із битвою, бійнею між поляками та козаками, яка відбулася у цій місцевості. У цій січі загинуло багато воїнів з обох боків, їх похоронили всіх в одній спільній могилі, не провівши обряду. Тому неприкаяні душі досі тут блукають. Пізніше на горі був побудований монастир. Та монахи згрішили і були покарані: весь монастир з усіма монахами провалився під землю. Подейкують, що на свято Івана тут можна почути, як з-під землі лунають дзвони та співи грішників-монахів.
Страшна брама біля скелі Довбуша
Біля Яремча є відомі скелі Довбуша. Вони отримали свою назву від імені найвідомішого опришка. Хоча археологи знайшли підтвердження, що цю місцину населяли кельтські племена ще у I ст. до н.е. Допитливий шукач і сам може відшукати дохристиянські капища біля скелі. Та окрім історичного контексту, ця місцина має і містичний аспект. За переказами, серед скель є брама-портал у потойбіччя. Та побачити і пройти у неї можуть тільки люди з чистим серцем і помислами. Пройшовши попід страшну браму, людина зможе бачити та розуміти думки всіх живих створінь.
Писаний Камінь: місце сили для обраних
Перлиною містичності та загадковості, без перебільшень, є Писаний Камінь. Це місце сили розташоване на Косівщині й приваблювало людей ще з часів Русі дохристиянського періоду. Біля скелі поклонялися язичники, і прості смертні не могли сюди зайти, бо могли бути покарані смертю. Гуцули вірять і досі, що якщо скаламутити воду у найбільшому озерці на камені, то неодмінно почнеться гроза. А сміливець, який відважився на це, може загинути від блискавиці. Сучасники стверджують, що це місце сили використовував найвідоміший мольфар Нечай для відновлення енергетики.
Гуцульський Стоунхендж, або Терношорська Лада
На межі двох сіл – Яворова та Снідавки Косівського району – є дивовижне місце – Терношорська Лада. Білі хорвати, пращури гуцулів, біля цієї гори поклонялись богині Ладі – покровительці родючості та достатку. Біля підніжжя самої скелі, яка за формою нагадує вагітну жінку, розміщене каміння різних розмірів, яке, на думку дослідників, використовували як сонячний календар. Каміння оброблене людськими руками і в їх розташуванні можна побачити кругове розміщення, що нагадує годинник. На думку вчених, це астрономічний календар, який ще треба дослідити. Стверджують, що будь-яка жінка, яка має проблеми з репродуктивною системою, відвідавши цю місцину, обов’язково завагітніє.
Несамовите озеро
Цікавим з погляду містики є озеро Несамовите. Чорногірський хребет здавна вважався сакральним місцем. Озеро вважається місцем зосередження як темних, так і світлих сил. Розміщене воно на горі Гургул. Цікавим є той факт, що озеро неглибоке, всього півтора метра, але взимку не замерзає, а влітку вода не прогрівається. Місцеві вважають, що саме тут народжується град, тому не можна кидати у воду каміння, бо обов’язково почнеться гроза. За іншим повір’ям, озеро є пристановищем душ самогубців. Тому, кинувши камінь в озеро, можна поцілити у неприкаяну душу, вона розгнівається і спричинить каменепад з гори. Воду з озера чорні мольфарі використовують у своїх ритуалах.
Є й оптимістичніші повір’я. Для тих, хто хоче вийти заміж, достатньо вмитись водою з озера, і той, хто це зробить, неодмінно вийде заміж чи одружиться.
Кладовище біля Говерли
Мало хто знає про цвинтар біля підніжжя найвищої гори України. А воно має трагічну історію. Під час Першої світової війни тут відбулась битва між австрійськими та російськими солдатами. Сили були нерівними, тому росіяни не без зусиль, але зуміли знищити всіх вояків Австро-Угорщини. Всі хлопці були вбиті в один день і поховані на місці битви. Зараз кілька десятків могил понищені часом і виглядають моторошно.
Реальність чи людська вигадка?
Звичайно, таких місць є ще багато. Бо людська натура любить незрозуміле або дивне містифікувати. І вірити чи ставитись зі скепсисом – справа особиста. Та в будь-якому разі при нагоді варто відвідати їх, щоб переконатись, що наша земля має чудові місця, а людська фантазія безмежна.
