Про військове містечко на Прикарпатті знає небагато людей, хоча воно було засноване ще у повоєнний період Другої світової війни. Його не знайти на картах та у навігаторі, поїзди також не їздять. Про населений пункт майже не говорять, а якщо говорять, то називають його “містом-привидом”, або “зоною”, пише frankivsk-future.com.ua.
“Івано-Франківськ-16”
Івано-Франківськ – це обласний центр в Україні. Хоча й невелике, але дуже популярне місто. Втім, за декілька десятків кілометрів від нього, серед гір та лісу, є ще один Івано-Франківськ. Багато років він був засекречений. Туди не їздять автобуси та поїзди. Його не знайти ні на одній карті України, хоча знаходиться населений пункт в туристичному районі Івано-Франківської області – недалеко від Делятина. Історія військового містечка розпочалася ще у 1950 році. До 1949 року на цьому місці було село Луг. Тоді близько півтори тисячі мешканців примусово виселили. Секретна військова база мала дуже зручне географічне розташування, завдяки якому була захищена від ворогів, адже з трьох боків – гірські масиви. Зводили її політичні в’язні й ця їхня робота обросла не однією легендою. Та й про саме містечко ходить багато легенд та переказів. Населений пункт отримав назву “Івано-Франківськ-16” Територію обнесли колючим дротом, виставили патрулі зі зброєю, щоб зайти без відома ніхто не зміг. Містечко було невелике: всього лише одна вулиця “Авіаційна”. Найцікавіше, що у місцевих жителів у паспорті була вказана івано-франківська прописка: місто Івано-Франківськ, вулиця Авіаційна, а далі будинок чи квартира.
Життя – як у звичайному містечку, але з багатьма таємницями
В радянський період “Івано-Франківськ-16” мав особливий статус. Службу тут проходили російські військові. А от українці працювали механіками, медичним персоналом, чи були працівникам військторгу. За легендою це містечко було частиною військово-повітряних сил СРСР. Тому її всілякими способами підтримували. Військовослужбовці носили відповідну форму, щоб маскуватися під пілотів. Над гірським хребтом час від часу пролітав реактивний літак. Загалом, на перший погляд, містечко нагадувало інші населені пункти. Тут був госпіталь. аптека та поліклініка. Діти до семи років відвідували дитячий садочок. Він мав назву “Сонечко”. Після його закінчення учні здобували освіту в школі. Навчання проводили російською мовою та за програмою РСФСР, адже потрібно було підтримувати легенду про те, що діти навчаються у московській школі. Крім цього, у містечку були магазини та кафетерії. Загалом, у шести магазинах продаватися харчові продукти та товари широкого вжитку. Працював також книжковий магазин, який мав відділ побутової техніки та їдальня. Пізніше, розпад СРСР мав дуже негативний вплин на всі сфери життя у військовому містечку. Скоротилося фінансування, відповідно кошті бракувало на все. Це потягло за собою багато скорочень. Закрився госпіталь та будинок офіцерів. Населення зменшувалося, жителі виїздили. Але й до сучасних днів ніхто з них не говорить, що жили в Івано-Франківську-16. Й досі бережуть секретність та розповідають, що живуть в Делятині, щоб уникнути питань.