В Івано-Франківську на Вічевому майдані (вулиця Незалежності, 11) стоїть старий п’ятиповерховий будинок. Це кам’яниця, яку понад 100 років тому збудував один німецький торговець Кароль Гаусвальд. На першому поверсі споруди розміщувалися крамнички, асортимент товарів яких постійно змінювався. Крім того, саме в цій будівлі раніше відкрили перший у місті секонд-хенд (магазин вживаних речей).
Про цікаві факти і таємниці старої кам’яниці розповідає краєзнавиця Олена Бучик, пише «frankivsk-future» з посиланням на «Суспільне».
Про архітектора, який збудував кам’яницю Гаусвальда
Автором проєкту кам’яниці Гаусвальда був австрійський архітектор Фредерік Януш, який збудував не одну споруду у Станіславові. Зокрема, саме він працював над проєктом готелю «Дністер» (раніше «Австрія»), який є історичною пам’яткою архітектури місцевого значення.
За словами Олени Бучик, на кам’яниці Гаусвальда можна побачити скульптури, які зображають промисловість, рільництво і прогрес.
Візитна картка Станіславова
Раніше це була чи не найкрасивіша кам’яна будівля у Станіславові. Ця споруда вважалася навіть візитною карткою міста. Спочатку тут діяв готель «Ревера» та ресторан Гаубенштока. На першому поверсі розміщувалися крамнички. Часто змінювалися їхні власники, а разом з ними й асортимент товарів. На верхніх поверхах були житлові приміщення.
На початку минулого століття в кам’яниці розміщувався магазин Антонія Увери, в якому продавали білизну і різні тканини. Ця крамниця прославилася тим, що її власник організовував цікаві акції, наприклад, білий день, коли всі товари білого кольору продавали в магазині зі значною знижкою.
В цій будівлі також відкрили перший у Станіславові секонд-хенд, відомий як магазин Вільгельма Лібера, де продавали як новий, так і вживаний одяг, каже Олена Бучик.
Кароль Гаусвальд – власник кам’яниці
Власником п’ятиповерхової кам’яниці був німецький торговець і підприємець Кароль Гаусвальд. Він торгував залізним крамом і тримав фабрику плетених виробів, де виготовляли меблі, кошики і куфри (валізи для подорожей) з лози.
«Куфрами тоді всі користувалися, тому що в ХІХ – на початку ХХ століття подорожувати було досить небезпечно. Дороги не освітлювалися, дистанція між населеними пунктами була великою, дороги не чистилися від снігу. Мандрувати можна було влітку чи пізньою осінню, щоб не було багнюки і можна було б проїхати. Тому люди мусили брати з собою багато речей. Деякі везли навіть посуд, килими, постіль, щоб хоч якось покращити свої житлові умови, бо невідомо було, в якому готелі зупинишся», – ділиться краєзнавиця.
В порівнянні з куфрами дамські сумочки були досить маленькими. Без такого аксесуару не могла обійтися жодна панянка. На той час для жінки вважалося неприйнятним ходити з пакунками. Тому кожна пані носила з собою маленьку сумочку, де тримала пудру або молитовник, коли відвідувала церкву. Ключі з собою жінки не носили, бо вдома завжди були слуги. І гроші також з собою не доводилося брати, коли йшли за покупками, адже рахунки висилали чоловіку.
Вежа з мідним куполом, яка не збереглася до нашого часу
Впродовж років кам’яницю Гаусвальда прикрашала вежа з мідним куполом, проте цей цікавий елемент не зберігся до наших днів. Точна причина зникнення куполу невідома. Існує кілька версій, які пояснюють, як могла зникнути вежа.
«Під час Першої Світової війни його знищили росіяни, демонтували, а мідь використали для воєнних потреб – для зброї. Але це є легенда. Є також версія про те, що Карл Гаусвальд побачив, що його вежу знищили, він нею дуже пишався, тому покінчив життя самогубством. Але, фактично, це тільки легенда, бо є фотографія міста і цієї будівлі у 1920 роках, де видно, що ця вежа є», – говорить жінка.
Ще одна версія розповідає, що вежу знищила пожежа, яка відбулася в Станіславові у 1933-му році. Після пожежі вежу по певних причинах вирішили не відбудовувати. До речі, в той час зникли і масивні стовпці, які стояли на даху кам’яниці.
