Мости завжди приваблюють людей. Адже це не тільки ділянка дороги, це також місце, з якого відкривається неповторний краєвид. Зазвичай, мости на Івано-Франківщині роблять над урвищем чи річками. Вони виглядають неповторно, поєднують в собі силу та незалежність, пише frankivsk-future.com.ua. Особливо, якщо міст має власну довгу історію. Ми підготували для вас підбірку найстаровинніших мостів, які знаходяться на Івано-Франківщині.
Яремчанський міст
Через місто Яремче проходить залізничний шлях Івано-Франківськ-Воронєнка. Саме на ньому знаходився старовинний міст. Він проходив через річку Прут, дуже бурхливу та нестримну. Збудували міст у кінці 19 століття. Проект розробив львівський професор політехніки. Це був міст-віадук. Станіслава Косинського вважають його головним будівельником. Міст був великим. Одна з його арок була чи не найбільшою в Європі у ті часи. Загалом, складався він з двох восьми метрових арок, п’ятьох дванадцяти метрових та вище названої найбільшої, 65-метрової. Вона знаходилася над самісіньким руслом річки. Вийшов він дуже вдалим та довгий час був таким собі взірцем для європейських та африканських будівництв мостів. За словами науковців, такі віадуки в ті часи в Європі ще не будували. Робити це почали набагато пізніше, десь в середині 20 століття. Якщо прикарпатський міст був залізничним, то європейські зазвичай використовували для автошляхів. Унікальності яремчанському мосту додає також тривалість його зведення: всього два роки.
Не пощастило мосту під час Першої світової війни. Тоді через відступаючу армію його було зруйновано. Арку, яка “виглядала” на Делятин, підірвали. Через це зруйнувалася й друга. У 1925 році міст почали відбудовувати. Втім, оригінальний дизайн було змінено. Кажуть, це зробила влада з технічних причин. Друга світова війна теж не пройшла безслідно. Цього разу міст знищили німецькі окупанти. Радянська влада відновлювала його просто, спираючись на практичність. Так і з’явилася лінійна залізнична колія та яремчанський міст.
Міст у Ворохті
Старовинні мости завжди цікаві туристам, адже це унікальна туристична атракція. Вони поєднують красу та велич, а також інженерне рішення та проект. Старовинні мости у туристичному місті – взагалі джекпот! Місто Ворохта дуже відоме в Україні, адже тут є гірськолижний курорт, тут спортсмени готуються до змагань та тренуються у спеціальному центрі. Славиться Ворохта й своїми віадуками. Особливо залізничними. Тут їх аж цілих чотири. Побудовані були у 1894-1895 році, майже тоді, коли й яремчанський віадук. Найвідоміші “Верхній” та “Нижній” віадуки. “Верхній” – вже не діє. “Нижній” знаходиться зі сторони Яремча. Друга світова війна його теж не оминула. Тоді деякі конструкції постраждали, але їх успішно “підлатали” бетоном. У 2017 році колоритности та краси їм додали франківські художники. Вони намалювали гуцулів у традиційному одязі та із трембітами у руках.
“Верхній” міст об’єднував два береги річки Прут. Вийшов доволі довгим – 130 метрів. Його конструкція мурована з каменю. Міст є одним із найдовших у Європі, саме в категорії такого дизайну. Зараз він не діє, але знаходяться туристи, які пішки намагаються пройти по мосту. Насправді це дуже небезпечно, адже перил немає. Від такого екстриму легко може паморочитися голова.
Таємний міст у Городенці
Таємний міст – унікальна історична пам’ятка Городенки. Про нього мало хто знає. Він знаходиться над потічком, та в народі має назву “три мости”. Невідомо точно коли саме збудували міст, але цей період визначають між 1745 роком та 1769 році. Це другий найстаріший міст в нашій країні. Близько 19 століття його реконструювали. Міст був доволі аварійним і через це місцевий барон вирішив провести ремонт. Він часто їздив цим шляхом і тому турбувався про транспорт, себе та власне майно. Знайти “три мости” дуже важко. Він знаходиться в глушині, серед дерев та кущів, захований за рослинним покривом. Здалека виглядає як насип каміння, а не справжній міст. Втім, місцеві жителі знають про нього та легко можуть сюди привести.
Міст через Дністер
На початку 20 століття, у Галичі звели новий металевий міст. Тоді ще частина України знаходилася у складі Австро-Угорщини. Він з’єднує береги Дністра. Проект мосту розробили поляки з Кракова. Його довжина – 312 метрів. Стоїть конструкція на опорах із заліза та бетону. Попри свій немаленький вік, вони й зараз у нормальному стані. Це гарний показник, адже Дністер під час повеней може сильно розливатися. Війни не оминули споруду. Міст сильно постраждав як під час першої, так і під час другої війни. Втім, його постійно відновлювали та проводили реконструкцію. Робила це як польська, так і радянська влада. Загалом, відслужив він людям майже 80 років. У 1984 біля нього почали будувати новий, міцніший міст. Він мав бути ширшим та кращим від свого сусіда. У 1953 році відбулася остання реконструкція старого моста. З того часу він чекає ще одного ремонту. Зараз вся конструкція критична. За нею ніхто не слідкує, опори потребують фарбування. Ходити нею не можна, але місцеві жителі порушують заборону. Галицький міст дуже цікава споруда, особливо з точки зор інженерії. Таких пам’яток збереглося не так багато.
Незвисько і Лука
230 метрів – саме така довжина мосту, який з’єднує два прикарпатських села. В цьому регіоні мостів небагато, тому саме на цій спороду зосереджена транспортна комунікація. Точно невідомо коли саме його звели, адже опори радянського зразку, хоча подейкують, що міст стояв ще при Австро-Угорщині. По мосту може їхати тільки “легкий” транспорт, ніяких фур, адже конструкція для цього не підходить. Протягом дуже довгого часу міст був дерев’яним. Знаходився він у аварійному стані. У 2017 його трохи “підлатали”. Загалом, це конструкція із металу, яка спирається на бетонні опори. Саме село Лука хоч і знаходиться “по т сторону Дністра” – належить до Івано-Франківської області. Якщо прогулятися по цьому мосту, відкривається дуже мальовничий вид на місцеві пейзажі. Видно не тільки Дністер, але й певну частину його берегів. Проїхатися ним буде проблематично, адже доведеться пропускати зустрічні автівки. Рух тільки однією лінією.
Старовинні мости завжди приваблюють людей. Вони мають довгу історію. Ними проходило не одне покоління людей. Тому це історична спадщина, яку варто відновлювати та підтримувати у належному вигляді.
