Четвер, 28 Березня, 2024

Одна з найкрасивіших і найстаріших в Івано-Франківську: історія вулиці Шевченка

Вулиця Шевченка є однією з найдавніших, найкомфортніших і найкрасивіших вулиць Івано-Франківська. Вона знаходиться в центральній частині міста, неподалік Вічевого майдану та міського парку імені Тараса Шевченка. До речі, саме на вулиці Шевченка в будинку під номером 1 знаходиться цінна архітектурна пам’ятка – готель «Дністер». Також тут можна побачити відреставровану будівлю, в якій раніше містилася Станіславська українська державна гімназія. Крім того, прогулюючись цією вулицею, можна зустріти чимало цікавих пам’ятників. Тому не дивно, що вона стала улюбленим місцем багатьох франківців, пише “frankivsk-future”.

Озеленена дорога для прогулянок 

Дорога сучасної вулиці Шевченка згадується на картах міста Станиславова XVII століття. Ця дорога раніше простягалася від Станиславівської фортеці до відомої на той час «звіринецької діброви», яка залишилася від Чорного лісу. На старовинних картах вона згадується як алея для прогулянок, обсаджена липами та іншими деревами. Проте достеменно не відомо, хто і коли насадив на цьому місці стільки дерев. 

Як змінювалися назви вулиці у ХІХ-ХХ століттях

Відомо, що у ХІХ столітті вулиця почала носити назву Липова. Її так назвали, оскільки тут було висаджено багато лип. 

Наступна згадка про перейменування вулиці зустрічається у джерелах, які збереглися ще з початку ХХ століття. Так, у 1920-х роках кінцеву частину вулиці (початок центральної алеї сучасного міського парку імені Тараса Шевченка) назвали Алеєю креховецьких уланів. Цю назву алеї дали на честь польського полку, який в часи Першої світової війни впродовж п’яти годин стримував наступ німців на Станиславів за підтримкою російського війська (24 липня 1917 року) та отримав перемогу у Битві за Криховецькі поля. 

У 1934 році вулицю перейменували на честь Броніслава Перацького, польського міністра внутрішніх справ, після того, як він був страчений членами ОУН (Організації українських націоналістів) через проведення погромів українського населення на території Галичини, відомих також як пацифікація у Галичині. 

Восени 1941 року вулиці повернули стару назву Липова. А в часи радянської влади назву двічі змінювали – спочатку на вулицю Червоноармійську, а потім на вулицю Сталіна (у 1953 році). 

Сучасну назву вулиця Шевченка отримала у 1961 році. Її назвали на честь видатного поета, художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка, який насправді жодного разу не відвідував Галичину. 

Забудова вулиці та історичні споруди

Перші будівлі на вулиці Шевченка з’явилися наприкінці XVIIІ – на початку ХІХ століть. Тоді там було лише 16 невеликих будинків. Але згодом тут почало з’являтися все більше нових споруд. Деякі з них збереглися до нашого часу, наприклад двоповерхова кам’яниця, колишня українська гімназія і готель «Дністер».

Будинок №16 

У будинку під номером 16 на вулиці Шевченка колись проживав місцевий адвокат А. Пшибиловський. Двоповерхову кам’яницю спорудили у 1843 році. Пізніше, у 1883 році, міська влада придбала цей будинок для резиденції станіславівського єпископства. Впродовж років тут проживали єпископи Пелеш, Сас-Куїловський, Шептицький і Хомишин. В часи радянської влади в приміщенні будинку розміщувалася військова адміністрація. Сьогодні цю споруду використовують як Господарський суд Івано-Франківської області. 

Колишня українська гімназія в Станіславові 

Триповерхову кам’яницю, оздоблену химерами-атлантами, збудували у 1905 році. Того ж року австрійський уряд дав згоду на відкриття першої Станіславської української гімназії. Гімназія діяла до 1939 року. З приходом радянської влади цей освітній заклад перетворили на середню школу. 

В гімназії навчалися композитор Анатолій Кос-Анатольський, художники Михайло Зорій і Григорій Смольський та письменник Святомир Фостун. 

Готель «Дністер» («Австрія»)

Будинок готелю «Австрія» (його перша назва) збудували за проєктом відомого архітектора Фредріка Януша у 1914 році. Це був один з найкращих готелів Станіславова на початку ХХ століття. Крім того, у будівлі також розміщувалися ресторан, кафе та кінотеатр. Назву готелю кілька разів змінювали: в часи ЗУНР на «Одеса», з 1919-1939 роки він називався «Варшава», а пізніше – «Спартак». У 1961 році готель отримав назву «Дністер». 

Цікаво, що у 1920-х роках у приміщенні готелю діяло відоме українське видавництво «Бистриця». А на початку 1990 року, в день, коли відзначали 71 річницю Злуки УНР і ЗУНР, три мільйони людей взялися за руки, створивши «живий ланцюг», і з’єднали три міста: Івано-Франківськ, Львів, Київ. Цей «живий ланцюг» розпочинався саме від дверей готелю «Дністер». 

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.