На Івано-Франківщині є багато святинь, про які знають далеко за межами області. Відвідуючи їх, відпочиває не тільки тіло, але й душа, саме тому багато людей вирушають у так звані паломницькі подорожі, пише frankivsk-future.com.ua. Ми пропонуємо вам короткий екскурс по святинях Прикарпаття, які й досі викликають багато запитань у науковців та славляться своїми дивами.
Чудотворна ікона Матері Божої
Вперше, про чудотворну ікону Матері Божої з села Погоня в Івано-Франківській області, згадується в документах датованих першою половиною 17 століття. Автор, який намалював ікону, залишився невідомим. Зберігалася ікона в маленькій церкві. В літописі тих часів вказано, що завдяки дивам, які виконувала ікона Матері Божої, дами Потоцькі пожертвували велику суму. За ці кошти в 1736 році було збудовано нову церкву, яку назвали на честь Пресвятої Богородиці. Прославилася святиня своїми дивами й пізніше. Єпископ Атанасій Шептицький оголосив її благодатною, тобто чудотворною. У післявоєнний період чудотворну ікону спочатку перенесли в парафіяльну церкву в сусідньому селі. В дуже занедбаному стані вона деякий час зберігалася на горищі будинку. В 1992 році ікону передали назад в село Погоня. Там її розмістили в новозбудованій каплиці. Кажуть, колись в Матір Божу, яка зображена на благодатній іконі, стріляв комуніст. Знак від пострілу й досі можна помітити на правій руці Богородиці. Втім, вона не перестає допомагати всім, хто приходить до неї та просить про підтримку.
Гошівський монастир
Гошівський монастир знаходиться в Долинському районі, Івано-Франківської області. Є багато різних версій його заснування. Перша згадка про село датована 1464 роком, втім, монастир міг існувати ще раніше. Ченці, у пошуках кращих умов для життя, переходили від одного монастиря до іншого. Деякі з них обживали незаселені місця, трохи далі від уже чинних поселень. Історія монастиря дуже довга та не менш складна. В 1570 році в тих краях завдяки лицарю Кучулад була побудована церква і монастир. Втім, проіснували вони не дуже довго. Вже на початку 17 століття будівлі спалили кримські татари. Ченців з монастиря вбили.
В 1629 році власник села Гошів відбудував святині. В другій половині 17 століття монастир перемістили на Ясну Гору. Побутує думка, що це зробили через пожежу. Втім, на новому місці теж жилося “не гладко”. В 1762 році вогонь знищив будівлі. Щоб відреставрувати та відбудувати все знадобилося багато сил та коштів. Розповідають, що у скрутний момент монаху з’явилася Божа Матір, яка порадила як все відновити. Після зібрання коштів розпочалися роботи. Тоді збудували невелику церкву, яку в 1842 році замінив більший храм. Стоїть він і донині.
Манявський скит
Манявський монастир знаходиться біля села Манява, що на Богородчанщині. Заснований він в 1606 році та став пам’яткою архітектури 17 століття. Манявський скит – чоловічий монастир, духовний та культурний осередок України. Колись там мешкало майже 200 ченців. Підпорядковувалися йому й монастирі з Галичини, Буковини та навіть сусідньої країни Молдови. У Манявському Скиті містилася велика бібліотека. Був там іконостас, яким славився монастир. Після закриття будівлі в 1785 році іконостас перенесли до церкви в селі Богородчани. З 1924 року він знаходиться у львівському музеї.
Монастирський Скит є зразком класичної церковної архітектури тих часів. На його території збереглося багато різних будівель, зокрема вежа, скарбниця та церква. За повір’ям, місце, де побудували Скит – зі цілющою, джерельною водою. Також, там знаходиться ікона Пресвятої Богородиці. Вона була написана в 1788 році, у Греції. Потім – передана в Кавказ, а вже звідти її доправили в Україну, до чоловічого монастиря.
Згідно з думками вчених, саме в цьому монастирі поховано гетьмана Івана Виговського Кажуть, він сам про це просив і навіть його убивця погодився відіслати сюди тіло Виговського, щоб “по-людський” того поховати.
Криниця Святого Духа
Між селами Сілець та Єзупіль є урочище Вишновець. Саме там знаходиться святе місце, чудотворне джерело, водою з якого зцілювалися люди. Слава про нього пішла ще з 13 століття. Деякі вчені кажуть, що раніше тут був галицький монастир. Є версії, що ченці з цього монастиря заснували Манявський скит. “Духова Криниця” має багато легенд та переказів. Перед тим, як іти в похід, водою з джерела освячували свої знамена воїни Данила Галицького та Ярослава Осмомисла. На свято Івана Купала до криниці приходила велика кількість людей. До 1944 року тут проводили велелюдні прощі. Каплицю збудували в 1878 році, втім після Другої світової війни її було зруйновано, а саме джерело – сплюндровано. З 1970 року і щороку 7 липня людям заборонялося приходити в це урвище. Діяла така заборона цілих десять років. Радянська влада намагалася обмежити взаємодію людей із джерелом. В 1990 році розпочалося відновлення святого місця. Вже наступного літа освятили церкву, а в 1998 році провели перше свято. На початку нового століття Криниці Святого Духа подарували ікону Богородиці. Й досі багато прочан з вірою в диво приходять до цього місця. Знаходиться воно в зручному місці, адже за три кілометри звідси – автобусна зупинка на трасі Мукачеве-Львів.
Далешівська ікона
Ікона Божої Матері, або як її ще називають “Далешівська” має дуже давню історію та багато легенд. Колись на околиці села був монастир. Туди постійно сходилися паломники. У 18 столітті храм зруйнували. Залишилися від святині тільки спогади та печери біля сільського урочища. Кажуть, що ченці з монастиря там переховувалися, адже не бажали приймати нові закони влади. Вони ходили босоніж навіть у морози, але не хворіли, чим дивували місцевих жителів. За легендою, ікона з’явилася біля джерела, що витікало з урочища. Джерело ніколи не пересихало, навіть в час посухи, а вода – мала цілющі властивості. Невдовзі, там збудували капличку, а сама ікона зберігається в місцевій церкві. Стежка до Далешівського храму не заростає і понині, а чудеса навколо чудотворної ікони тривають. Багато прочан можуть розповісти історії про зцілення завдяки воді із джерела та молитвам.
