Окрім можливості відвідати зоопарки, заповідники, океанаріуми та мальовничі місця природи, також з’явилася можливість віртуально помилуватися красою та архітектурними особливостями низки давніх і новіших церков та храмів. На даний час поки можна скористатися 3Д турами, а вже після закінчення карантину поїхати і побачити їх наяву, пише “frankivsk-future.com.ua“.
- Пам’ятка ЮНЕСКО, що збудована без цвяхів
Раджу хоча б віртуально відвідати Церкву Зішестя Святого Духа, що знаходиться в місті Рогатин. Дана пам’ятка архітектури з’являється у записах центрального Державного історичного архіву України у Львові згадується в ХІІ ст., а також в 1481, 1562 та 1567 рр. Побудована пам’ятка ЮНЕСКО без використання цвяхів, в особливих випадках майстри могли використовувати довгі кілки, зроблені з дерева. Завдовжки церква 22 метри, ширина становить – 7 м., максимальна висота її – 22 метри. Всередині можна побачити надзвичайної краси п’ятиярусний іконостас, що є одним із найбільших шедеврів епохи пізнього ренесансу львівського малярства, посріблені та позолочені пишні орнаменти. Також в церкві можна побачити ряд антикварних ікон, зокрема ікона ХVI ст. «Іоанн Хреститель з житієм» (1520 р.), створені на стику ХVI-ХVII ст.: «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Іоанн Богослов та воїн Лонгин» і «Богоматір та Марія Магдалина». Декоративна різьба по дереву і скульптура знайшли своє пам’ятне місце серед давнього мистецтва Прикарпаття.
- Храм, що завжди відкритий для парафіян
В селі Криворівня Верховинського району можна відвідати не менш красиву церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Під дахом на ганку з західного боку можна побачити надпис, згідно з яким 1719 рік є офіційною датою заснування церкви. Але історики не впевнені, чи стосується ця дата заснування, чи перенесення храму на це місце. Адже існують перекази, згідно з якими храм був заснований десь у 1660-х роках в присілку Заріччя, що знаходиться з протилежного боку ріки Чорний Черемош. Давній храм, що має хрестоподібне планування і збудований із дерева, вже сотні років відомий на всю Україну, адже сюди разом із звичайними мешканцями та туристами приїжджали помолитися такі відомі нашу співвітчизники як Яків Головацький, Іван Франко, Михайло Грушевський, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Леся Українка, Володимир Гнатюк та багато інших впливових постатей української культури. У 1901 р. до церкви Різдва Пресвятої Богородиці з пастирським візитом прибув митрополит Андрей Шептицький (тоді ще – єпископ Станіславський). Тоді ним і було написане послання гуцульською мовою «До моїх любих гуцулів». Також однією з особливостей цього храму є той факт, що жодне історичне випробування не змогло завадити Богослужінню, церква за три сотні років не закривалася і зараз є пам’яткою архітектури національного значення.
- Єдиний храм Галицько-Волинського князівства, збережений до наших днів
Храм Святого Пантелеймона, що знаходиться в селі Шевченкове Галицького району неподалік від сучасного Галича є одним із найкрасивіших представників романського стилю архітектури в Україні. У 1909 мистецтвознавець та історик Йосип Пеленський під час обстеження церкви знайшов на фасаді написи, датовані ХІІІ-ХVII століттями, один з яких містить дату – 1194 рік і зробив висновок, що будівництво храму відбулося ще в ХІІ ст. Згідно з видряпаним на камені текстом із вісьмох рядків, храм був заснований Галицько-Волинським правителем Романом Мстиславичем, який збудував церкву на честь свого діда, київського князя Ізяслава, або Пантелеймона за обраним при хрещенні ім’ям. На сьогодні це єдиний і найстаріший збережений до наших днів храм Галицько-Волинського князівства і є пам’яткою архітектури національного значення.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці розташована у селищі Ворохта Яремчанської міської ради на крутому схилі мальовничого пагорба в північній частині селища над долиною р. Прут. На даний час не існує точної дати заснування храму. Історики називають декілька можливих, а сама 1615 рік або 1654-1657 рр., також є ймовірність, що церкву збудовано на початку XVII ст. у селі Яблуниця, а у 1780 р. перенесено у Ворохту. Церква Різдва Пресвятої Богородиці впродовж двохсот років залишилася композиційно незмінною навіть незважаючи на те, що була зведеною без використання цвяхів із притаманною для гуцульської школи хрестоподібною формою та центрально розташованим верхом.
- Надзвичайно красивий чоловічий монастир
Скит Манявський – монастир, що знаходиться в Богородчанському районі, село Манява. Існує легенда, що він був заснований у 1240 році монахами, які під час нападів монголо-татар тікали з Києва і знайшли тут пристанище. Перша обитель була зведена біля святого джерела під Блаженним каменем. Ще в ті часи це місце було настільки відомим, що київські князі прибували до монастиря по благословення. Невдовзі скит був покинутий. Його відродження на початку XVII ст. пов’язане з ім’ям ченця Йова Княгиницького. Манявський Скит є аскетичним чоловічим монастирем східного обряду, а також відомий як визначний осередок духовності, культури і мистецтва України.
Не раз будівля руйнувалася, але її завжди відновлювали
Церква Різдва Христового у Галичі не дійшла до наших днів у своєму первозданному вигляді. Історики датують появу дерев’яної церкви в княжому Галичі ще ХІІ століттям, коли релігійні будівлі замінювали язичницькі капища. Однак ординська навала 1286 року спричинила значні руйнування як цілого
міста загалом, так і його храмів. Але згодом Церкву Різдва Христового було відбудовано. Та і століття не минуло від тоді, адже в 1349 році храм згорів дотла після завоювання поляками Галичини. Нова церква вже була мурованою, хрестоподібна будова зазнала змін під час декількох добудов. Аж у другій половині ХVІІІ століття храм набув сучасного вигляду. Церква Різдва Христового входить до складу Національного заповідника “Давній Галич”.
- Храм із копією ікони княжої доби
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Крилос Галицького району входить до складу Національного заповідника «Давній Галич» і являється новою, можна сказати, перебудовою Успенської катедри ХІІ ст. Зводилася нова будівля в 1586 р. із кам’яних блоків попередньої, також були повторені окремі елементи структури планування попередниці. Відбудова проводилася під керівництвом галицького шляхтича і нащадка боярського роду Марка Шумлянського, що звернувся до відомих майстрів італійської школи і запросив їх до Крилоса після того, як була скасована заборона відбудови кам’яних храмів Галичини. Значно зруйнованою була будівля катедри в 1676 році під час турецько-татарських нападів та відбудована була аж 1699-1702 рр з білого каменю в ренесансному стилі. У 1928 р. храм був відреставрований після того, як 1915 року згорів після артилерійських обстрілів. Тоді залишилась неушкоджена лише чудотворна ікона Богородиці. Чудовою окрасою церкви є Галицька Чудотворна ікона Божої Матері – копія княжої доби.
- Скарби опришків перетворилися в храм
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі Коломийського району – видатна пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури, яка споруджена в 1756-1808 рр. Згідно з давніми переказами, в центрі села на пагорбі раніше був розміщений давній чоловічий монастир, котрий згорів під час турецько-татарських нападів. На цьому місці один із місцевих жителів, Григір Семенюк, за власний рахунок збудував дзвіницю і церкву. Раніше, подейкували, від був опришком під керівництвом легендарного отамана Олекси Довбуша, але одного дня вирішив почати спокутувати свої гріхи, взяв частину скарбів і залишив побратимів. Саме ці кошти пішли на будівництво храму. У 2013 р. разом з іншими дерев’яними церквами Карпатського регіону храм був включений у перелік світової спадщини ЮНЕСКО.
Церква Святого Дмитрія у Татарові Яремчанської міської ради також є однією із найдавніших пам’яток дерев’яної сакральної архітектури національного значення, що збереглись до сьогодні. Будівля Церкви Святого Великомученика Дмитрія Солунського була возведена у 1856 році, а після останньої реставрації, проведеної у 2017 р., святині було повернуто первозданний вигляд. Хрестоподібна одноверха форма споруди являється прекрасним взірцем роботи народних майстрів, що працювали в рамках гуцульської школи.
- Місце будівництва храму визначили містичні події
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Пістині Косівського району також віднесена до списку пам’яток архітектури національного значення, має хрестоподібну форму та зроблена із дерева. Покровителем храму вважається Іван Хреститель, а два потоки біля церкви носять символічну назву Йордан. Цікавою є легенда будівництва церкви. Досі з покоління в покоління місцеві переказують, що храм мали будувати з протилежного боку ріки. Та будівельні матеріали, зокрема зруб, три ночі підряд опинялися на протилежному від запланованого місця березі. Тому після таких містичних подій було прийняте рішення збудувати відповідно змінити місце будівництва. Згідно переказів перша церква в Пістині була збудована ще у 1600 р. Пізніше храм перебудовували ще два рази – у 1750 р. і в 1868 році. Зовні храм оточений залишками кам’яних стін, що слугували захистом святині від турецько-татарських набігів. Біля церкви розташована дзвіниця XVIII ст., старовинний цвинтар і підвісний дерев’яний міст.
- Монастир із чудотворною іконою
Гошівський монастир розташований в селі Гошів Долинського району, заснований був у 1570 р та відомий і зараз завдяки чудотворній іконі Божої Матері. Тільки до кінця ХVІІІ ст. були зафіксовані в літописі монастиря 117 чудес через заступництво Божої Матері в Гошеві. Історія ікони почалася в 1704-1705, коли шляхтич Андрій Шугай купив у місті Олаві копію чудотворної ікони Ченстоховської (Белзкої) Матері Божої. Пізніше вона потрапила до родини шляхтича Миколи Гошовського. На основі свідчень очевидців образ був визнаним чудотворним львівським єпископом Атанасієм Шептицьким грамотою від 11 липня 1737року. 5 серпня 1737 році ікону урочисто перенесено на Ясну Гору. Для Божої Матері в Гошеві 1 липня 2009року Папою Римським Бенедиктом ХVІ було поблагословлено золоті корони та шати. Урочисті святкування з нагоди коронації відбулися 28 серпня 2009 році. Влітку щороку в Гошеві відбувається міжнародний фестиваль карильйонного і дзвонового мистецтва «Дзвони Ясної гори єднають усіх».
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у селищі Ворохта розташований на вулиці Грушевського 14. Історія храму розпочалася тоді, коли у кінці XIX ст. у Ворохті для богослужбових потреб римо-католиків було споруджено дерев’яний Будинок священиків, у якому містилась каплиця для туристів і місцевих мешканців. Згодом селище розросталось, кількість жителів збільшувалась і з часом каплиця перестала вміщати людей. Тому у 1903-1905 рр. неподалік залізничної станції змурували новий храм. В кінці 30-х років місцеві мешканці мали намір утворити самостійну парафію, та брак коштів завадив реалізації цього плану. Після Другої світової війни костел закрили, святиня простояла пусткою пів століття. У 90-х рр. ХХ ст. напівзруйновану будівлю отримали п’ятидесятники, котрі частково відремонтували її.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Яворові Косівського району є пам’ятка архітектури національного значення. Історія цього храму почалася ще в 1724 році, коли першу будівлю було споруджено за рахунок коштів місцевого пароха (ймовірніше, о. Нікоровича – засновника парафії). Вона була невеликою, а тому, через 140 років, місцеві жителі почали перебудовувати храм в новий, більш просторий. Споруда зведена у класичному гуцульському стилі, що відображав риси народної школи дерев’яної сакральної архітектури. Влітку 1865 р. храм було освячено на честь Зішестя Святого Духа. У січні 1900 р. його заново урочисто освятив архієпископ Станиславівський Андрей Шептицький – майбутній митрополит УГКЦ. У 1923 р. святиня була знищена вогнем. Через кілька років громада збудувала нову дерев’яну церкву, яку цього разу покрили бляхою. Керував будівельниками відомий на всю Гуцульщину майстер Дмитро Бучук, який збудував більше 30 церков.
- Церква, що за радянських часів була музеєм атеїзму.
Церква Святого Пророка Іллі в Яремче належить монастирю монахів Студійського Уставу Свято-Успенської Унівської Лаври. У цій місцевості наприкінці 1935 року спочатку постав монастир. За благословенням митрополита Андрея Шептицького та ігумена Климентія Шептицького в село приїхало троє ченців-студитів. Для потреб обителі подружжям Іллі та Іванни Кукурудзів було подаровано два будинки і прилеглу землю. Один будинок згодом був перетворений в каплицю а вже згодом, упродовж 1937-1938 рр. споруджена церква. Після закінчення Другої світової війни радянською владою почали проводитися репресії, церкву перетворили на музей атеїзму. У 1990 р. церква була повернута студитам, які провели реставрацію та відновили монастир. 15 березня 2014 р. архітектурна перлина Яремчанщини згоріла; унікальну святиню відновили практично у попередніх формах всього за дев’ять місяців. 18 жовтня 2015 р. її освятили. Новий храм більший за свого попередника, побудований віддалено від дороги.
Також можна відвідати віртуальний тур з унікальними дерев’яними храмами Карпат – пам’ятками ЮНЕСКО
