Перший автомобіль на традиційному двигуні з’явився у 1886 році. Його створив видатний німецький інженер Карл Бенц. Через декілька років перший автомобіль дістався до України. Транспорт з’явився у місті Одесі на початку 1890-років. поступового автівки поширювалися в інших великих міста України. Зокрема, декілька приватних автомобілів побачили згодом на вулицях столиці. Станіславів зміг похвалитися першими машинами на початку нового століття. На той момент жителі міста розглядали техніку як дуже дороге задоволення. Втім, із кожним роком місцеві магнати могли собі дозволити все більше авто. Хто саме їх купляв та якими були перші автомобілі у Станіславові – пишемо далі на frankivsk-future.com.ua.
Шлях світового автопрому до Станіславова
Поява і розвиток автомобілів пов’язують із винаходом парових машин. Від 18 століття їх використовували здебільшого для потреб військової техніки. Інтерес до розвитку такої техніки у інженерів зростав із кожним роком. Так, через стрімкі зміни в технологіях наприкінці 19 століття конструкторам вдалося поставити виробництво машин на сталий потік. Сталося це в першу чергу завдяки винайденню двигуна внутрішнього згорання. А далі – виробництву професійних гальм, системи подання палива і коробки передач.
Після Сполучених Штатів Америки та Європи автомобіль потрапив і на вулиці українських міст. У 1891 році житель Одеси Василь Васильович Навроцький придбав першу автівку в історії України. На той момент чоловік був відомим видавцем та редактором «Одеського листка». Навроцький міг дозволити собі придбати таку розкіш як власне авто. Через понад 10 років автомобілі почали курсувати у Станіславові. Купити їх могли виключно магнати, передає «Галицький кореспондент».
Хто володів автомобілями у Станіславові?
Із місцевої преса Станіславова початку 20 століття та переказів тодішніх жителів міста, стає відомо, що перші автомобілі з’явилися у кількох підприємців та високопосадовців. Власником одного з перших авто Станіславова став поміщик граф Володимир Дідушицький. Це був політичний і громадський діяч, відомий на Галичині меценат і науковець українського походження.
Володів автомобілем і місцевий магнат Філпп Ліберман. Його вважають першим мільйонером в історії Станіславова. Цей представник єврейської спільноти міста займався алкогольним бізнесом. Тривалий час він керував місцевою фабрикою спирту, разом із дружиною володів нерухомістю у центрі міста та на території спиртового заводу.
Ще один підприємець, який серед перших міг дозволити собі власну автівку – Якуб Маргошес. Цей чоловік керував у Станіславові шкірною фабрикою. Його підприємство забезпечувало товарами цілу Галичину та кілька міст у Польщі. Якуб Маргошес був знаним магнатом, умілим керівником фабрики.
Перше таксі Станіславова
У травні 1912 року місцева преса вперше повідомила про появу у місті послуг таксі. Сталося це після рішення Станіславського магістрату. Рада дозволила відкрити два маршрути вулицями міста для легкових автомобілів. Першим підприємцем, який організував такий бізнес став В. Сівінський.
Наступного року власник служби таксі розширив перелік послуг. Машини могли перевозити одразу трьох пасажирів, їм пропонували різні тарифи: денний та нічний. Другий був дорожчим на третину. У 1910-х роках мешканці Станіславова могли замовляти таксі телефоном за номером «123». Цікаво, що на той момент власники таксі купували пальне для перевезень у аптеках. Про якусь мережу автозаправок тоді ще годі було говорити, пише «Правда ІФ».
Які автомобілі були популярними в Станіславові?
Кількість автомобілів на вулицях Станіславова щоразу зростала. Однак користувалися ними зазвичай підприємці і можновладці. Авто з’явилося також Вільгельма Цукерберга, Гальперна Кароля, Володимира Ковальського, Владислава Свєжєвського. Власники автомобілів вибирали марки авто, поширені на той момент у Європі.
Найбільшою популярністю в місті користувалися автомобілі компаній «Шевроле», «Фіат», «Сітроен» та «Студебекер». Крім цього, на вулицях міста можна було побачити менш відомі марки, такі як «Стеєр», «Ганомаг», «Ессекс» та інші. До слова, в той час кермували автівками активно і жінки.
На 1924 рік у Станіславові налічувалося майже три десятки легкових автомобілів. Ще 24 – вантажні. Уже через три роки кількість автівок зросло до пів сотні, а на вулицях з’явилися також понад 40 автобусів. Абсолютна більшість автомобілів перебувало у приватній власності. Через десятиліття, у 1934 році в Станіславові числилися понад 150 легкових авто, 30 вантажівок і майже 70 одиниць таксі.
Автомобілі і влада міста
Навесні 1914 року свій перший автомобіль отримала і влада Станіславова. Магістрат обзавівся вантажною машиною. Вона мала 40 кінських сил і могла перевозити більше 3 з половиною тон. У двадцятих роках тариф за перший кілометр коштував вартував 1 злотий. А кожні наступні 250 метрів – 20 грош. До прикладу, проїхатися від готелю «Уніон» (почато «стометрівки») до залізничного вокзалу мешканці могли до 1 злотий 40 грошей.
Із часом влада міста почала і регулювати швидкості пересування авто по місту. Наприклад, по вулиці Шевченка (тоді – Липова) та Чорновола (Голуховського) діяло обмеження до 6 кілометрів за годину. Якщо водії не дотримувалися цього, могли отримати штраф у пів тисячі злотих чи 2 місяці ув’язнення.
Невдовзі у Станіславові відкрили школу водіння. Тоді це назвали «Теоретичним і практичним курсом водіння самоходів». У тридцятих роках обмеження на вищезгаданих вулицях Станіславова значно пом’якшили. Проїхати там можна було із максимальною швидкістю 25 кілометрів на годину.
Місто розвивало і автобусний рух. Регулярні рейси ввели наприкінці 1930-х років. до цього часу курсували маршрути між містами регіону. Зарплата водіїв автобусів не сильно вирізняла з-поміж інших професій. Наприклад, робітники автобусного парку могли отримувати до 125 злотих у місяць.
Автомобільні магазини і станції техобслуговування
Запчастини до автівок у Станіславові 30-х років можна було придбати у крамницях пана Гаусвальда (на вулиці Вітовського), Ілієва Яна (вулиця Незалежності), а також в магазині під назвою «Мотор» у середмісті. До речі, місцевий магнат Віьгельм Гаусвальд був представником компанії «Шевроле» у Станіславові.
Наприкінці 1920-х років у місті з’явилися спеціалізовані магазини, де продавали пальне. Вони розміщувалися як у центральній частині Станіславова, так і на околицях. З’явилися згодом і бензоколонки та традиційні автозаправки. Такі «бензинові» магазини відкрила у місті компанія під назвою «Галіція».
Ремонтувати автівку власники машин могли у майстерня пана Владислава Соболевського, Гарасевича Фелікса, Марінгера Густава та інших підприємців тогочасного Станіславова. Ці люди наймалися на станції технічного обслуговування по 2-5 людей. Автомобільні майстерні могли упродовж року проводити всього лише 3-5 ремонти авто. Лагодити транспорт доводилося не так часто, зважаючи на невелику кількість машин, рідкість поломок та нечасті аварії на дорогах. Про малу кількість ремонтів свідчить і хороша якість тогочасного виробництва автомобілів.
