В Івано-Франківську, як і в інших містах України, є вулиці різної довжини. Різниця в довжині деяких вулиць зовсім незначна, а в деяких – досить велика. Якщо говорити про наше місто, то з понад 500 вулиць міста є дві вулиці, які мають значну різницю в протяжності. Йдеться про вулицю Євгена Коновальця, яка вважається найдовшою, і вулицю Івана Труша, яка є не просто найкоротшою, але й найвужчою в Івано-Франківську. Обидві вулиці варті нашої уваги, адже вони мають цікаву і багату історію, пише «frankivsk-future».
Історія вулиці Івана Труша
Це найкоротша і найвужча вулиця в Івано-Франківську. Її довжина складає всього 65 метрів, а ширина – 6 метрів. Вона знаходиться в історичному центрі міста і сполучає вулицю Лесі Українки (від площі Міцкевича) з площею Ринок.
Ця маленька вулиця з’явилася у Станиславові незадовго після того, як було засноване місто-фортеця. Її перша назва – Божнича. Вулиця спочатку носила цю назву через синагогу-божницю, яка раніше стояла на місці скверу Руської Трійці. На площу Ринок вулиця отримала вихід лише під час Другої світової війни (у 1942 році). Тоді нацисти видали наказ знести південний ринковий квартал. Окупанти також знесли синагогу-божницю і перейменували вулицю Божнича на Темну. В післявоєнний період вулиця отримала назву Коротка, а місцеві інколи називали її Малою. У 1960-х роках її назвали на честь відомого радянського актора Василя Качалова. Теперішню назву найкоротша вулиця міста отримала у 1995 році.
Сьогодні на вулиці Труша стоять лише 4 будинки. Проте лише один з них, четвертий будинок, юридично належить до цієї вулиці. Це стара чотириповерхова кам’яниця, яку збудували у 1930 році. Інші три будинки приписані до перпендикулярних вулиць.
Цікавий факт: у 2013 році на стіні одного з будинків, що стоїть на вулиці Труша, відкрили дошку, присвячену легендарному італійському художнику Леонардо да Вінчі. На перший погляд може здатися, що цю меморіальну дошку встановили тут через те, що відомий митець колись відвідував територію, яка через сто років після його смерті стала містом-фортецею. Але варто лише уважно прочитати цікавий напис на цій дошці: «Тут міг би жити Леонардо да Вінчі». За задумом авторів, це така собі своєрідна розвага, яка водночас вказує на те, що в Івано-Франківську є багато творчих і талановитих людей.
Історія вулиці Євгена Коновальця
Вулиця Коновальця – це одна з головних вулиць Івано-Франківська. Вона вважається найдовшою з понад 500 вулиць міста. Її довжина – 5 600 метрів.
Раніше ця вулиця носила назву Зосина Воля. Тодішні власники міста, Юзеф і Вікторія Потоцькі, назвали цю вулицю в пам’ять про свою дочку Софію, яка померла у досить молодому віці. Софія була відома своїм добрим і чуйним ставленням до бідних, сиріт і калік, які здебільшого жили саме у цій місцевості. Батько Софії після її смерті збудував тут притулок для нужденних, виконавши останнє прохання дочки.
Коли до влади прийшла Австрія, вулицю перейменували на Каліцьку. Проте у другій половині ХІХ століття їй повернули стару назву. Вулиця носила назву Зосина Воля і на початку ХХ століття. Проте в часи німецької окупації її назвали на честь Тараса Шевченка. Згодом вулиця почала носити ім’я капітана Дадугіна. У 1993 році вона одержала сучасну назву – Євгена Коновальця, який в часи ЗУНР перебував у Станиславові.
Вулиця Коновальця не завжди була найдовшою у місті. У 1965 році, коли до Франківська приєднали село Опришівці, довжина вулиці значно збільшилася, і такою вона збереглася до нашого часу.
Під владою Польщі вулиця Коновальця була важливим промисловим осередком. Зокрема, тут діяло багато цегельних заводів Станіславова: Урмана, І. Танненбаума та «Пезет» М. Касвінера. Щоправда жоден з них не зберігся.
