Перший літак у небі Станіславова здійнявся влітку 1912 року. Це був звичайний демонстративний політ льотчика Міхала Скіпіо дель Кампо. Він був молодим польським пілотом, проте зумів вразити місцевих мешканців. Льотчик провів три великих круги над місцевих парком Станіславова та пролетів над селом Загвіздя. Керував Міхал літаком типу «Моран», виробленим французькими інженерами. Цей політ тривав буквально лічені хвилини, однак для жителів Станіславова це було справжнім вибухом емоцій. Невдовзі у місті з’являться перші бойові літаки. Як розвивалася авіація Станіславова – розповідаємо далі на frankivsk-future.com.ua.
Перші польоти над містом
Літак, на якому Міхал Скіпіо дель Кампо здійснив політ у небі Станіславова, виключно військовим назвати не можна. На той момент в Європі не визначали якоїсь чіткої градації видів повітряних суден. Адже цивільні аероплани можна було оснащити відповідним озброєнням – кулеметом та місцем для гранат.
Через деяким час над Станіславовом почали кружляти справжні бойові літаки – місто потрапило до виру Першої Світової війни. Літали судна німецької та російської авіацій. Той страшний період запам`ятався мешканцям регіону безперервним ревом бойових літаків. Однак як перший політ над Станіславом в історію міста увійшов саме «мирний» 12-хвилинний політ «Морана».
Поява в Станіславові аеродрому
У двадцятих роках 20 століття Станиславів став одним із осередків польської громадського об’єднання «LOPP». Саме так називали «Лігу протиповітряної оборони». В урядових колах тривали дискусії щодо спорудження в місті аеродрому. Від такої ініціативи у 1926 року до повної побудови інфраструктури пройшло десять років.
Місто вирішувало, де саме розташувати летовище. Серед варіантів було місце у сьогоднішньому мікрорайоні «Позитрон», а також територія колишньої в’язниці «Діброва». Вибір випав саме на другий варіант. Через два роки можновладці та урядовці почали збирати гроші для побудови аеродрому, передає «Репортер».
Будівництво стартувало у 1934 році. Роботи зі спорудження летовища коштували 400 тисяч злотих. Будували аеродром понад два роки. Його відкриття відбулося восени 1936 року. Спорудили тут злітно-посадкову смугу на грунтовій основі. Загальна площа летовища становила понад 3 десятки гектарів.
На летовищі обладнали безпосередньо будинок аеропорту, великий ангар та склад пального. А також приміщення для проживання пілотів і гараж. Облаштувати на території летовища планувати і школу для льотчиків.
Власні літаки міста та школа пілотів
Історичним днем для авіації міста стало 25 квітня 1937 року. Саме тоді Станіславів офіційно отримав свої перші літаки. Їх на Прикарпаття передали із Сілезького воєводства. Першими повітряними суднами Станіславова стали спортивні літаки «10 RWD-8», а також «1 RWD-13». Ці машини дуже добре слугували для навчання молодих пілотів.
Саме завдяки цьому в місті вирішили відкрити навчальний заклад для льотчиків. Вона почала функціонувати як школа пілотів «LOPP» імені генерала Тадеуша Каспшицького. У певних колах авіаторів її вважали другою по всій Польщі. Очолив цей навчальний заклад пан Долецький.
Цей майор командував чотирма інструкторами та ще десятком співробітників школи пілотів. Ще у першу когорту курсу авіаційної підготовки школа набрала 20 охочих льотчиків. Загалом, за документальними даними, упродовж існування навчального закладу, його випускниками стали понад дві сотні пілотів.
Початок Другої світової війни
Напередодні Другої світової війни парк авіації Станіславова поповнився новими винищувальними суднами серії PZL. Великого удару міське летовище зазнало у перший період війни. Бомбардувальники Третього Рейху завдали масованого удару по аеродрому. Противники знищили велику кількість бойових літаків, однак машини в ангарах летовища вціліли.
У вересні у воєнні дії вступив Радянський Союз. Літаки совітів СБ-2 одразу приступили до бойових завдань. Вони зруйнували залізничну станцію «Тарнавиця-Лешно», що неподалік Станіславова. А коли поверталися на пункт дислокації, їх атакував польський авіатор на Р-11. Він здійнявся у небо зі Скнилівського летовища. Пілот зумів підбити всі три радянські судна. Вони впали неподалік Отинії, що на Прикарпаття.
Нищівні атаки німецької авіації
Станом на 1941 рік на летовищі Станіславова перебувала велика кількість винищувачів «Чайка». Ці судна дуже добре себе проявили у різних бойових зіткненнях, хоча вже на той момент їх вважали дещо застарілими. Частиною «12 ІАП», яка дислокувалася у місті керував майор Павло Коробков.
Полк, яким він командував, входив до 64 авіадивізії. Він складався із пів сотні пілотів та 66 винищувачів. На той момент станіславське летовище потребувало реконструкції, тому бойові машини перебували на аеродромі села Бовшів. Натомість командування, казарми авіаторів та їхні родини розміщувалися безпосередньо у місті. Сама ж військова частина могла порити понад чотири сотні державного кордону.
По аеродрому Станіславова на перших порах війни німці нанесли нищівних ударів. Німецька ударна сила знищила відразу 36 суден місцевого полку. Лише чотири із них совітам вдалося відновити. Радянські пілоти вступили до активних боїв. Упродовж червня льотчикам вдалося збити майже 20 суден противника. Участь у боях брав і командир військової частини Коробков.
Через місяць бойових дій та летовищах Станіславова залишилися 37 бойових літаків. Втрати радянської авіації були значними. Залишки усього полку, дислокованого на Прикарпатті переправили на схід. Червона армія відступила зі Станіславова на початку липня. Згодом пілоти зі станіславської школи авіації відзначилися у бойових діях за Кримський півострів.
Юнкерси, Масершміти та 208 полк «Станіславський»
Німецька окупаційна влада потребувала реконструкції аеропорту Станіславова. Розпочалася відбудова і модернізація летовища. Військова будівельна організація проводила тут масштабні роботи на злітно-посадкових смугах, ангарах. Тоді на аеродромі з’явилися резервуари для пального, котрі придатні для використання до наших днів.
Розташовувалися у Станіславові «Юнкерси» та «Месершміти». Бої із радянськими льотчиками проти авіаторів цих суден тривали на околицях міста. Такі спогади надовго залишилися у мешканців міста. У травні 1944 року в небі над містом збили шість Ме-109. А на стоянках місцевих летовищ були спалені ще сім винищувачів та більше десятка бомбардувальників.
Німці намагалися створити у Станіславові якісну протиповітряну оборону. У місті створили цілий батальйон ППО, який очолив капітан Борк. Складався батальйон із зенітних гармат. Однак допомогти втримати місто німцям він не зумів. Під час відходу зі Станіславова німці підірвали злітно-посадкову смугу та інші об’єкти критичної інфраструктури.
Влітку 1944 року підрозділи радянської армії здобули Станіславів. У повітрі над містом бойовим частинам допомагали пілоти 166 гвардійського штурмового полку та 208 штурмового авіаційного полку. Саме цьому підрозділу підполковника Маровцева згодом присвоять почесне звання «Станіславський» на нагородять на героїзм в повітряних битвах.
