Понеділок, 21 Червня, 2021

В Івано-Франківську тимчасово змінили маршрут одного комунального автобуса

Вчора, десятого листопада, в Івано-Франківську під час засідання виконавчого комітету прийняли рішення про те, щоб тимчасово змінити один з комунальних маршрутів у...

Найкоротша і найдовша: про франківські вулиці Труша і Коновальця

В Івано-Франківську, як і в інших містах України, є вулиці різної довжини. Різниця в довжині деяких вулиць зовсім незначна, а в деяких...

Одна з найкрасивіших і найстаріших в Івано-Франківську: історія вулиці Шевченка

Вулиця Шевченка є однією з найдавніших, найкомфортніших і найкрасивіших вулиць Івано-Франківська. Вона знаходиться в центральній частині міста, неподалік Вічевого майдану та міського...

Історія залізничного вокзалу Івано-Франківська

Залізничний вокзал міста Станіславова був частиною Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, яка існувала за часів Австро-Угорської імперії. Загальна довжина цієї залізниці складала приблизно 580 кілометрів....

Популярний громадський транспорт: коротка історія франківських тролейбусів

Тролейбус – це один із видів громадського транспорту, обладнаний одним або декількома електродвигунами та отримує живлення безпосередньо від зовнішнього джерела за допомогою...

Михайло Бринський – відомий прикарпатський скульптор

Михайло Бринський народився 1883 року на Івано-Франківщині, у селі Долина. В історію він увійшов не тільки як відомий український скульптор, але й академік скульптури академії образотворчого мистецтва у Празі, пише frankivsk-future.com.ua.

Шлях до професії

Михайло Бринський ріс у селі Долина, у звичайній селянській родині. Спочатку пішов у Тлумацьку початкову школу. Після її закінчення вступив до студії у Закопанській художній школі, яку закінчив із відзнакою. Тоді й розпочався довгий “скульптурний” шлях Бринського. Перші три роки він працював у фірмі, яка оздоблювала фасади міських будівель. Михайло розумів, що потрібно розпочинати з малого. Працюючи у Станіславові (зараз – Івано-Франківськ) він виготовив фігури атлантів для будинку на вулиці Тараса Шевченка. Ці химерні постаті тримали на плечах балкон. На той час у будівлі знаходилася українська гімназія.

У 1906 році з Михайлом трапився один випадок, який назавжди міг направити долю скульптора в інше річище. Зайшовши в один із франківських шинків, чоловік зустрівся із приятелями. Разом вони розговорилися та з гарним настроєм почали співати. Тоді ж, у місті виступала театральна група М. Садовського. За дивним збігом обставин, вони вечеряли у тому ж шинку, де й Бринський. Садовський почув, як той співає та був вражений його голосом. Отримавши пропозицію працювати у театрі, Михайло Бринський погодився. Певний час він гастролював Галичиною, зокрема Прикарпаттям, але потім кар’єра актора різко обірвалася. Після цього прикарпатець повернувся до скульптури й продовжив розвиватися у цьому напрямку.

Творча спадщина Бринського

1908 року Бринський поїхав до Відня, щоб продовжити навчатися улюбленої справи. Талант митця одразу визнали у культурному світі. За сприяння керівника Артура Штрассера, Бринський зробив скульптурну композицію на могилу розстріляних під час заворушень у Відні. Вона і принесла автору перше визнання. 

Кар’єра скульптора була блискучою, але обірвалася через початок Першої світової війни. Михайло Бринський пішов воювати та брав участь у багатьох боях. 

У 1919 році  він зробив погруддя Вітовського, як нагробний пам’ятник. У 1924 році він вперше у Західній Європі створив погруддя Леніна. У повоєнні часи залишився жити у Празі, де навчався в академії мистецтв. Там і отримав звання академіка у сфері скульптури. Ще під час навчання він створив пам’ятники загиблим військовим для містечка у Чехії. Особливістю робіт Бринського є те, що він часто використовував “шевченківські” мотиви. Попри те, що він був автором погруддя Леніна, радянська влада його ідеологію вважала  “націоналістичною”. 

Бринський так і не зміг повернутися на Прикарпаття, хоча й хотів побувати у рідному краї.  Більшу частину життя він присвятив скульптурі та мистецьким творам. Його творча спадщина увійшла до українського, а також чеського мистецтва.  Бринський поважав та любив край де він народився, тому згідно з його заповітом, його твори  перевезли у Долину та обласний центр Івано-Франківської області. Михайло Бринський став невіддільною  частиною скульптурного мистецтва та назавжди увійшов в історію Прикарпаття.

Latest Posts

Найкоротша і найдовша: про франківські вулиці Труша і Коновальця

В Івано-Франківську, як і в інших містах України, є вулиці різної довжини. Різниця в довжині деяких вулиць зовсім незначна, а в деяких...

Одна з найкрасивіших і найстаріших в Івано-Франківську: історія вулиці Шевченка

Вулиця Шевченка є однією з найдавніших, найкомфортніших і найкрасивіших вулиць Івано-Франківська. Вона знаходиться в центральній частині міста, неподалік Вічевого майдану та міського...

Історія залізничного вокзалу Івано-Франківська

Залізничний вокзал міста Станіславова був частиною Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, яка існувала за часів Австро-Угорської імперії. Загальна довжина цієї залізниці складала приблизно 580 кілометрів....

Популярний громадський транспорт: коротка історія франківських тролейбусів

Тролейбус – це один із видів громадського транспорту, обладнаний одним або декількома електродвигунами та отримує живлення безпосередньо від зовнішнього джерела за допомогою...

Настільний робофутбол та дрони від франківчанина – інновації майбутнього

Талановитий винахідник з Франківська Вадим Мельник відомий далеко за межами України своїми незвичайними винаходами. Зараз він живе і працює у Польщі, де успішно заснував...