Дерев’яні храми, безсумнівну, є пам’ятками сакральної архітектури в Україні. Це скарбниця історії, в якій заховано не одну таємницю минулого. Більшість дерев’яних храмів збудовано дуже давно, що робить їх ще більш таємничими. Є такий храм й на Коломийщині. Далі на frankivsk-future.
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії
Одна із найдавніших церков Коломиї – це Церква Благовіщення. Вона дерев’яна. Належить церква до найкращих зразків гуцульської сакральної архітектури, входить до пам’яток архітектури національного значення.
Непрямі натяки про православну парафію в місті Коломия можна знайти в Коронній метриці 1522 року. В 1539 році в місті почали закладати монастир. Станом на 1565 рік в Коломиї було тільки чотири коломийських священників. Через понад 10 років їх вже було шестеро. В 1589 році на Коломию напали турки. Місто спалили, мешканців або вбивали, або брали в турецький полон. В той час Коломия була вщент знищена. Однак, через деякий час місто почало відроджуватися. В ті часи й почали закладати монастир Благовіщення.
У певних документах, наприклад у книзі датованій 1663 р., є надпис про те, що його передали до коломийського монастиря. До цього моменту монастир належав Манявському скиту.
“1709” рік – така дата збереглася на дверях сучасної будівлі. Ймовірно, що саме цей рік і є роком побудови або перебудови монастиря. Є здогадки, що храм будував снятинський майстер.
В декількох документах значилося, що в 1730-1740 роки монастир був покинутим. Загалом, монастир містив церкву Благовіщення та церкву з трапезною, а ще дзвіницю та дві хатини.
Давня історія та небагато згадок
Згадок про Церкву Благовіщення не так й багато. В 1753 році, в акті візитації церкву назвали давньою. Дерев’яний хрест на престолі був мальованим. Мала будівля й особливості будови – один південний вхід до вівтаря та бабинця. В 1765 році церкву відремонтували. Тоді її оцінили на 250 римських.
Ще одна згадка – 1839 рік. Тоді церкву почали перебудовувати. Також, встановили іконостас, ікони з якого датуються тринадцятим століттям. Від часу своєї побудови церкву оновлювали декілька разів, ікони розміщені там переписувалися у 19 столітті. В часи Другої світової війни інтер’єр покрили розписом.
Після воєнних дій церква згадується у праці Григорія Логвина – мистецтвознавця та архітектора. На початку 60-х років 20 століття її забрали з реєстрації пам’яток та закрили, однак, за сприянням архітектора, таки вписали в реєстр пам’яток України. В 1980 році було проведено часткову реставрацію.
Через три роки у приміщенні з’явився музей писанкового розпису. За рік до Незалежності України будівлю віддали церковній громаді, а з 2018 року церква належить греко-католикам.
Коломийська церква справді варта уваги. Будівля “пережила” війни, зміни влади, різну політичну та економічну ситуацію. Завдяки їй можна глибше зрозуміти, як саме будували в ті часи, яким був розвиток релігії та архітектури. Без сумніву, це важлива пам’ятка архітектури та історії.
