У цій статті ми розповімо про одну з найміцніших та найстійкіших у свій час фортець Прикарпаття – Пнівський замок. Це унікальна історична пам‘ятка України, яка за всю історію грала важливу роль у історії Прикарпаття, пише frankivsk-future.com.ua.
Історія фортеці
Пнівський замок був зведений під час занепаду Галицько-Волинського князівства. Польські магнати, користуючись цим, стали активно захоплювати землі Прикарпаття. Так у другій половині XVI ст. біля підніжжя Старгори з’явився Пнівський замок. Він був побудований польськими феодалами угорського походження – Куропатвами. Замок виконував одночасно кілька важливих функцій.
В плані твердиня нагадувала неправильний п’ятикутник. Товщина кам’яних стін з цегловими завершеннями подекуди сягала 1,8 м. По кутах фортеці були розміщені п’ять сторожових веж з бійницями: в’їзна та кутові (кругла, півкругла, шестигранні). Вежі розташовані так, що частково виходять за лінію муру, — це давало більший оглядовий кут для оборонців фортеці. З боку в’їзної брами викопаний рів, що наповнювався водою.
Замок зведений у тому місці, де карпатські хребти найдалі вклинюються в передгір’я, і стоїть поблизу Страгори. Страгору з її двома вершинами добре видно здалека і вона здавна служила орієнтиром. Мимо гори, а можливо, через її двоголову вершину, проходив давній торговий шлях (частина відомого транскарпатського), який далі, ймовірно, вздовж русел рік через гори тягнувся на Закарпаття й Угорщину. Замок таким чином надійно прикривав собою в цьому місці вхід у гори.
Пізніше мандрівники та купці, які проїжджали в цьому напрямку створити митницю, яка приносила великі прибутки магнатам, адже розташування було дуже вдалим. Селилися тут, поза замком, на дворі, замкові слуги, яким не знайшлося місця серед мурів.Таке вигідне розташування і можливість збагатитись приваблювала до замку ремісників та селян, які селились поруч. Утримання фортеці передбачало велику кількість челяді, яка проживала як на її території, так і за мурами. Згодом навколо замку виникло нове поселення – теперішня Надвірна. Довгий час це містечко було відомим ремісничим осередком Покуття. Населення міста весь час росло і на третю чверть XVII століття сягало майже 1000 мешканців (990 ос.). Місце для замку обиралося також з умов запасів і можливостей видобування будівельних матеріалів, способу і шляхів його доставки, а також, що найголовніше, наявності дармової робочої сили.
У 1754 році замком володіли польські магнати Сенявські, пізніше палац придбала родина Цетнерів.
Фортеця сьогодні
Через часті перебудови, зміну власників та зміну державних кордонів палац поступово йшов до занепаду, адже він починав втрачати своє значення. Його почали ще частіше перебудовувати та пристосовувати до інших цілей, але процес занепаду вже було не зупинити. Так палац мав своїх останніх мешканців у XVIII столітті, а на початку XIX століття замок повністю спорожнів і його навіть почали розбирати.
Але незважаючи на його занепад, палац зберігся і до наших часів. Добре збереглася його північна сторона. Попри все Пнівський замок досі залишається цікавою фортифікаційною пам’яткою.
Слід згадати, що під Пнівським замком існувала ціла система підземних ходів. Кажуть, один з них вів до вежі, що тепер розміщена на території парку у Надвірній. Менш вірогідна версія про те, що інший хід вів до Манявського скиту, що за 30 км від замку.
Хоча ці ходи не збережені, однак закинуті підземні приміщення Пнівської фортеці існують дотепер.
Цього року Пнівський замок взяв участь у грантовому проєкті спільно з румунською фортецею Ардуд. Відповідно, в рамках проєкту передбачено виготовлення містобудівної документації на об’єкт інтерпретації спадщини для Пнівської фортеці, в тому числі звіт про георадарне дослідження, 3D-модель, документацію щодо планування робіт із збереження, укріплення та захисту об’єкту спадщини, архітектурне проєктування, ландшафтний дизайн, розробку і затвердження плану управління Пнівською фортецею, проведення відповідних громадських консультацій тощо.
