Слово кладовище або цвинтар з деяких мов дослівно перекладається як «місце спочинку» або «сплю». Люди почали ховати померлих на спеціально визначених місцях по кількох причинах:
- через епідемії і різні небезпечні захворювання
- значний ріст нових міст і населених пунктів, де мешкало багато людей
- поява законів, які безпосередньо стосувалися поховань мертвих
В давнину поховання на кладовищах було винятковим. До прикладу, такі плем’я як кельти і германці закопували у землю урни з попелом своїх покійних родичів, розкладаючи їх в ряди на якомусь полі. Єгиптяни ховали своїх мертвих на некрополях, які пізніше виявили, зокрема біля міст Мемфісу і Фіви. Ті, хто сповідував християнство, ховали мертвих людей в катакомбах і церквах. Пізніше у церквах почали ховати лише високошанованих осіб і відомих діячів, а простих людей – на подвір’ї церкви. Згодом цвинтарі почали облаштовувати за межами, або на околицях міст і сіл. Тоді органи влади заборонили ховати мертвих на території церков і облаштовувати кладовища в середмісті чи в центрі населеного пункту.
В Івано-Франківську, як і в кожному місті України, є чимало кладовищ, де раніше відбувалися поховання і які діють по сьогодні. Про історію єврейських кладовищ, цвинтаря на вулиці Київській, Станиславівський некрополь і урочище Дем’янів лаз читайте далі на «frankivsk-future».
Старий єврейський цвинтар
В Івано-Франківську було два єврейських цвинтарів: старий і новий. Їх також називали «окописька».
Старий єврейський цвинтар є ровесником нашого міста, оскільки був заснований у 62-му році сімнадцятого століття. На жаль, він не зберігся до нашого часу. Цвинтар знаходився на місці, де сьогодні стоїть кінотеатр «Космос». Його офіційно закрили у 1930-му році, а через 30 років, у 1960-му міська влада прийняла рішення про те, щоб повністю ліквідувати місце поховання через дуже занедбаний стан. На його місці почали будувати кінотеатр «Космос». Розповідають, що в ніч перед тим, як в кінотеатрі мав відбутися перший сеанс, містом пройшлася сильна злива, і стеля новобудови обвалилася. На щастя тоді ніхто не постраждав. Відомо, що плити зі старого єврейського кладовища використовували як бордюри і тротуарну плитку. Також цей матеріал був використаний при створені пам’ятника загиблим чекістам, що раніше стояв на Валах.
Новий єврейський цвинтар
Новий єврейський цвинтар розташований за міським озером. Він з’явився в місті у 1920-х роках. Цвинтар був оточений великим цегляним муром. Біля головного ходу знаходилися синагога і господарський будинок. Саме на цьому цвинтарі відбулося масове знищення євреїв з цілої Станіславської області. Для цього німці облаштували на цвинтарі так званий «табір смерті», огороджений колючим дротом. А по кутах цвинтаря і на синагозі встановили кулемети. Більшість євреїв розстріляли, а інших кидали до трупів у ями, де вони померли від задухи. Цей сумнозвісний наймасовіший розстріл євреїв відбувся 12 жовтня 1941-го року. Точна кількість жертв, які померли від рук фашистів, невідома. Різні джерела повідомляють, що було вбито 6-12 тисяч осіб.
Міське озеро почали облаштовувати у 1954-му році. Кажуть, що його побудували на частині нового єврейського цвинтаря. Дехто вважає водойму проклятою, бо тут впродовж років втопилося багато людей. Щоправда кладовище знаходиться від озера на відстані 700-800 метрів, тому не можна стверджувати, що воно має відношення до тих нещасних випадків.
Сьогодні на місці збереглися деякі старі надгробники і пам’ятники, хоча загалом стан нового єврейського цвинтару дуже занедбаний.
Цвинтар на вулиці Київській
Ще один закритий, або мертвий цвинтар в Івано-Франківську. Про його існування мало хто знає. І це не дивно, адже він розташований на тихій вулиці Київській, якою користуються далеко не всі франківці. Цей цвинтар досить невеликий. В 70-х роках минулого століття місцева влада заборонила проводити на цьому місці поховання.
Тут можна зустріти польські, українські і єврейські поховання, що свідчить про етнічну різноманітність Івано-Франківська (раніше Станіславова). На цвинтарі є чимало дуже старих надгробних пам’ятників і хрестів, пошкоджених часом. На окремих фотографіях важко розгледіти обличчя, бо з плином часу і зі зміною погодних умов вони майже повністю вицвіли. Також вражає кількість гробниць-склепів, які є на цьому цвинтарі. Деякі з них малими не назвеш.
Можна ще згадати легенду про вампіра, яка пов’язана з цим цвинтарем. Подейкують, що тут колись знаходилася могила вампіра. Після того, як цвинтар у 70-х роках закрили, у місті почали знаходити трупи з дивними укусами на шиї. Тоді місцеві почали ширити чутки про «могилу вампіра». Натомість радянська влада відстоювала думку про те, що ніяких вампірів не існує. Все ж було вирішено знищити ту могилу за допомогою вогнемета. Лише після цього моторошні злочини раптово припинилися.
Станіславівський некрополь
Прогулюючись Івано-Франківським меморіальним сквером, що поблизу вулиці Сапіжинської, складно самому здогадатися, що на цьому місці колись був старовинний міський некрополь. До початку 20-го століття це був досить невеликий цвинтар. Пізніше його межі розширили, і так з’явилася друга частина цвинтару – нова. Після Першої світової війни це місце стало головним військовим цвинтарем Станиславова. Відомо, що тут поховали 665 осіб, які загинули на військовому фронті.
Взимку 1980-го року міська влада вирішила зруйнувати кладовище і перетворити його на Меморіальний сквер. Деякі джерела пояснюють таке рішення тим, що на цвинтарі могли бути поховання січових стрільців і учасників «польського» повстання, яке відбулося у 1831-му році. Під час реставрації 1982-го року було збережено 26 могил.
Дем’янів лаз
Урочище знаходиться неподалік Івано-Франківська. Воно відоме як місце масових розстрілів в’язнів з тюрми НКВД. Ці масові розстріли відбулися під час Другої світової війни, у 1941-му році. Пізніше на цьому місці проводили розкопки, під час яких знайшли останки людських кісток. Тоді вдалося ідентифікувати 524 особи і встановити особу більшості з них. Проте подібним майбутнім пошукам дехто хотів завадити. Відтак місцевий ландшафт змінили, використовуючи важку техніку. Але це не стало на перешкоді членам місцевого відділення «Меморіал», які у 1989-му році провели успішні розкопки.
Наприкінці минулого століття поблизу місця поховань встановили меморіальний комплекс, відомий сьогодні як «Дем’янів лаз».
