У Бережниці визначили межі замка, побудованого у 1630-х роках

Краєзнавці детально обстежили замок в селі Бережниця Калуського району. Згадки про нього є в шести історичних джерелах. Замок слугував садибою Фелікса Ясінського. Подробиці розповідає "Frankivsk.future" з посиланням на "Вікна".

Замок було побудовано у 1630-х роках. Згодом був захоплений та спалений повсталими українськими селянами у 1648 році. Про це розповів в соцмережі Зен Федунків.

Завдяки діяльності краєзнавця Богдана Яневича оборонний об'єкт вдалося локалізувати на місцевості. Помітними є круглі майданчики трьох башт, три вали та в'їзд. Один із валів було розорано в ході ведення господарської діяльності. Тип замку - шанець.

У історичних джерелах замок згадується як форталіція. Зен Федунків зазначає, що по гребеню валів був тин або частокіл. Аналогічні замки йому зустрічалися у Новому Мартинові, Верхній Липиці, Перегінську, Новиці та Долині. 

Нагадуємо, що Бережниця є одним із найдавніших поселень Прикарпаття. Перша письмова згадка про село датується 1378-м роком. 

Щодо назви, то є декілька цікавих версій. Одна з них розповідає, що на околицях села локалізовано великі площі березових гаїв і перша назва села "Березниця".

Існує ряд свідчень, що в центральній частині Бережниці знаходився замок. У топоніміці села є місце, яке називається "вали", де помітно територію замку з оборонними валами. Факт, що на території села був замок, багато про що свідчить: певна частина жителів села постійно працювали при замку та виконували господарські роботи. 

Село було достатньо багатим та мало великі земельні угіддя, які належали окремому власнику, а не входило до загального Калуського староства, а тому й не сплачувало податків до старостату. 

Відомості про Бережницю у часи середньовіччя є у працях академіка Грабовецького. Тут згадується про те, що власники села протестували проти зменшення лісових масивів при заснуванні нових поселень. Шесни Ясінський поставив це питання на засіданні Галицького сеймику у 1652 році. Тоді було прийнято ухвалу, щоб села Калуського староства не заважали власникові в його володіннях лісових масивів.