Дерев’яні церкви України – це не лише унікальні архітектурні витвори, але й справжні надбання держави, але й неоціненні духовні скарбниці. Однак ці чудові, витончені витвори народних архітекторів та зодчих вимагають сьогодні особливого ставлення і охорони з боку суспільства.
Приміром, одним з таких неоціненних надбань держави є Колодненська церква святого Миколая Чудотворця XV ст., зведена майстрами 550 років. До слова, дерев’яний храм вважається найстарішим на теренах України, а також та одним із найстаріших церков у Європі, інформує Frankivsk-future з посиланням на tyachivnews.
Попри свій поважний вік, давній храм і нині приваблює своєю довершеністю, автентичною красою та унікальністю.
За твердженнями відомого дослідника закарпатської сакральної архітектури Михайла Сирохмана, збудована церква спершу у Кричівському урочищі Одарів в далекому 1470 році. Там вона була головною церквою православного монастиря.
Та вже через 330 років монастир за розпорядженням австрійської влади закрили і на запряжених волами підводах перевезли до Колодного. Саме тут на пагорбі у центрі села дерев’яна церква стоїть і досі. Найдавніші у храмі – стіни, викладені з 12-метрових колод. Звели їх на фундаменті, складеного з каменю насухо.
Зруби надбудували вже значно пізніше – у XVI сторіччі. Наприкінці XVII або другій половині XVIII ст. була перебудована вежа. Тоді ж прибудували і галерею над бабинцем та ґанок на різьблених стовпчиках.
На стінах храму досі можна побачити фрагменти настінного розпису – обличчя святих, виконані майстром-дворянином Антонієм Валі у ХVIII ст. Щоправда сьогодні ці фрагменти уже напівстерті. Всередині церкви стоїть кам’яний престол.
У записах радянських архітектурних довідників згадується, що останні реставраційні роботи всередині Колодненської церкви святого Миколая Чудотворця проводились у 1970-1971 рр. Тоді до Львова відвезли іконостас XVII ст., щоб від реставрувати, однак до храму назад так і не вернули.
Свято-Миколаївська церква у Колодному належить до пам’ятки архітектури всеукраїнського значення. Та, на жаль, за останні роки ХХ століття, дуже сильно занепала: прогнило покриття, почали протікати дахи. З часом вода змивала відреставроване настінне малювання.
Уже У 2007-2008 рр. завдяки гранту посольства США в Україні храм реставрували. Тоді ж вдалось замінити дах, закрити від птахів аркаду на дзвіниці сіткою, поремонтувати двері, а дерев’яними кілками – закрити щілини і отвори у зрубах.
За кошти, які пожертвувала громада села, провели роботи по укріпленню стіни, поставили браму, на вікна встановили ковані ґрати. Також зробили дорогу до церкви. Її вимостили кам’яними сходами.
Щороку у селі Колодне на весняного «Миколи», яке припадає на 22 травня святкують храмове свято дерев’яної церкви.
Разом з цим хотілось би додати, що найбільшим дерев’яним храмом не лише Галичини, але й цілої західної України – Спасо-Преображенським храмом могли донедавна похвалитися селяни Новиці, що в Калуському районі Івано-Франківської області. Цей унікальний храм почали зводити ще у 1936 році під керівництвом тодішнього пароха села о. Петра Соловія (1894-1963). Завдяки старанням й жертовності парафіян церкву “голими руками” звели всього за 2 роки та 19 серпня 1938 року – освятили. Масштаби храму вражали – понад 4 тисячі квадратних метрів.
В Україні Спасо-Преображенський храм поступався тільки Троїцькому собору, що в місті Новомосковськ на Запоріжжі. Однак 11 червня 2018 року ця унікальна архітектурна пам’ятка згоріла вщент. Вогонь локалізувався у паламарці, а за кілька хвилин поширився по всій церкві. Досі причину загоряння ніхто не оприлюднив, але очевидно, що це був підпал.
