Івано-Франківськ – невелике місто, але з великою історією та архітектурним надбанням. Точна дата заснування й досі залишається невідомою, пише frankivsk-future.com.ua.
Вважається, що на цьому місці раніше було село Заболотів, яке започаткував Король Владислав у 1437 році. Через понад двісті років після цього, Станіславів (так тоді звався Івано-Франківськ) отримав Магдебурзьке право. Цю дату, а саме 1662 рік, і вважають офіційним заснуванням міста.
Перша архітектурна розбудова
Активно розбудовувати місто першим почав Андрій Потоцький, який на той час був галицьким старостою. Він і почав робити зі Станіславова захищену фортецю.Територію оточували муровані стіни, а також земляний вал та рів.
У 1661 році було збудовано місто-фортецю. Одночасно з цим, Андрій Потоцький розпочав будівництво католицької церкви. Ну а потім з’явилася Ратуша. Зараз вона видозмінена, але з урахуванням первозданного вигляду.
У 1665 році був відкритий вірменський костьол, а у 1666 завершилася побудова першої дерев’яної ратуші.
В ті часи, на території Станіславова, було доволі багато церков різних парафій. У 1668 українська громада збудувала одну з них та відкрила при ній братство, школу та будинок для старших людей. Тоді ж було збудовано і лікарню.
Івано-Франківськ ріс та збагачувався новими архітектурними пам’ятками. З кожним роком число будівель збільшувалося, вони видозмінювалися та почали відповідати мистецьким течіям у країни.
У 19 столітті Івано-Франківськ охопила велика пожежа. Через необережність однієї із господинь загорівся будинок. Полум’я одразу ж перекинулося на інші дерев’яні будівлі. Тоді місто згоріло на третину.
Станіславів у 20 столітті та сьогодні
Великої руйнації зазнало місто під час Першої світової війни. Загалом, бойові дії на території цілої області завжди негативно впливали на її розбудову та архітектурну складову.
У 1919 році місто зайняли поляки, які навіть склали план його відновлення, але встигли тільки розібрати руїни. Вже у 1920 році Станіславів поповнився новими будівлями. Однією з перших з’явилася приватна клініка. Її будівництво закінчили у 1926 р. і протягом довгого часу вона була найпопулярнішим медичним закладом, яке містило в собі ще й пологове відділення. Там ще можна було побачити певні архітектурні прикраси, а вже в наступних будівлях їх майже не було. Після кризи та руйнації, будівельники робили акцент на практичності та швидкості побудов будівель, а не їх оздобленні. Площа Станіславова зростала, відповідно, збільшувалася й кількість нових будинків. В 19 столітті також відновили ратушу, яка вже перебувала в аварійному стані.
Після Другої світової війни місто нарешті змогло оговтатися від руйнацій та почати помалу зводити нові будівлі, а також реставрувати старі. В 60-х роках були зведені перші “хрущовки” – багатоквартирні житлові будинки.
Сучасний Івано-Франківськ може похвалитися сумішшю архітектурної спадщини та новобудов, які з’являються кожного року. Приїхавши сюди, все ж можна побачити елементи “старого міста”. Сучасні будинки колись також стануть історичним надбанням. Все це в комплексі й творить архітектурну історію Івано-Франківська.
