Місто з душею – це місто, де живуть історії, що передаються з покоління в покоління, де в кожному камені оживає легенда, де кожна вуличка ховає таємницю, пише frankivsk-future.com.ua. Таким містом можна вважати Івано-Франківськ.
Загадкові стіни Бастіону
Станіславська фортеця мала шість бастіонів, які були оборонними укріпленнями міста. Від ХVІІ ст. до наших днів зберігся тільки один фрагмент бастіону, який оповитий багатьма містичними історіями. Як же вдалося вберегти це укріплення до сьогодні?
За однією з легенд, щоб стіни бастіону були міцними, здатними витримати облогу й слугувати надійним укріпленням, було проведено жертвопринесення. Так, в день завершення будівництва, одного з майстрів, який був відповідальний за укріплення, було живцем замуровано в стіну бастіону. Від того часу деколи вночі можна почути дивні звуки – це дух, сумно зітхаючи, бродить у підземеллях і на території фортеці. Він ніколи не говорить, але його присутність можна відчути, особливо в туманні ночі.
Ще однією запорукою довготривалості та міцності бастіону, за розповідями місцевих, стали загадкові вигравіювані символи, які були залишені на стінах ще під час будівництва. Їх можуть побачити не всі та тільки при певному освітленні або вночі. Є припущення, що ці знаки – це залишки стародавніх ритуалів, які повинні були охороняти місто від нещасть.
Зосина Воля
Сучасна вулиця Євгена Коновальця тривалий час мала назву Зосина Воля. Існують різні легенди, які пояснюють походження цієї назви.
За найвідомішою з них, у Станіславові ХVIII ст. жив багатий пан із сином Якеном. У їхньому домі, тоді на околиці міста, працювала молода покоївка Зося. Вона була надзвичайно вродливою, мала темне хвилясте волосся, яскраві очі й загадкову посмішку, яка манила чоловіків. І так сталося, що єдиний син багатія закохався у дівчину. Це було взаємно – між ними спалахнуло справжнє кохання, яке згодом переросло у вагітність.
Розлючений пан, який сподівався зовсім не такої нареченої для сина, вигнав вагітну жінку й постарався, щоб вона ніде в місті не могла знайти роботу. Від безвихідної ситуації Зося позбулася дитини та почала торгувати власним тілом. А завдяки неймовірній вроді була дуже відомою не тільки в Станіславові, а й на околицях. Та працювати, за забороною магістрату, Зося могла лише на своїй вулиці, тобто тільки там мала волю. Тому й вулицю відтоді в народі почали називати Зосина Воля.
Коли історія сплелася з містикою
Вовчинецькі пагорби, які простягаються вздовж річки Бистриці Надвірнянської сьогодні є популярним місцем для відпочинку та прогулянок. Жителі міста жартома називають це місце «Франківським Голлівудом». Але не всі знають, що в давні часи цей масив мав назву Бійна гора. Старожили розповідали, що колись на цьому місці відбувся великий бій між козаками та польським загоном графа Потоцького. Саме тому, начебто, вона й отримала таку назву.
У процесі вивчення інформації про Бійну гору, краєзнавці засумнівалися, що ця назва справді походить від слова «бій». Виявилося, гора таїть у собі багато загадок.
За легендою, в давні часи тут жили великі люди – Велети або Леви, як їх називає історик Садок Баронч. Вони будували великі сходи, щоб дістатися до Бога, за що були знищені потопом. Згодом Бог створив менших людей, але вони довгий час були під владою чортів і бісів, за що також були винищені. Після цього на горі в лісовій місцевості постав монастир ченців. Проте й монахи порушили волю Божу та впали в гріх, а монастир пішов глибоко під землю. Відтоді в ніч на Івана-Купала, якщо прислухатися, то можна почути дзвони монастиря й співи цих монахів.
Місцеві старожили здавна вважали, що ходити на Бійну гору небезпечно, особливо вночі. За переказами, в темний час доби тут любить бродити всяка нечисть: таємничий чорний пес, вуж з людською головою, крилата змія.
Можливо, саме ці легенди й дали назву горі. Адже на гуцульському діалекті «бійне місце» – це страшне та небезпечне місце. Найімовірніше, йшлося про страшну, небезпечну гору.
Це невелика частинка тих легенд, які передаються місцевими жителями з покоління в покоління та підкреслюють багату історію міста. А які легенди знаєте ви? Можливо, про прокляття Ратуші чи чорну даму Палацу Потоцьких? А може про закоханих, які перетворилися на лебедів? Але все це теми для наступних дописів.
