На початку 2000-х років Івано-Франківськ стояв на порозі цифрової трансформації. Ще не глобальної, не комерційної, не охопленої соцмережами, але вже відчутно нової. Інтернет переставав бути дивиною для вибраних. Його пульс починали відчувати студенти, журналісти, викладачі, айтівці-початківці та ті, кому просто хотілося більше знати й чути. Тоді з’явилися перші локальні сайти, що стали не лише технічними проєктами, а передусім — явищем спільноти, пише frankivsk-future.com.ua.
Історія раннього франківського інтернету — це історія форумів, чатів, інформаційних порталів, створених із нуля, без інвесторів, без бізнес-моделей, але з вірою у комунікацію як цінність.
Як і коли з’явився інтернет у Франківську
Україна вперше підключилася до мережі ще у грудні 1990 року, коли з Києва було налагоджено перший зв’язок з європейським сервером. Але для провінційних тоді міст, таких як Івано-Франківськ, інтернет лишався чимось далеким. У місті перші стабільні підключення почали з’являтися на рубежі 1999–2000 років. Це були комп’ютерні класи в університетах, офіси великих підприємств, а згодом — перші домашні модеми через телефонні лінії.
Справжній прорив розпочався у середині 2000-х, коли в місті з’явилися перші провайдери широкосмугового доступу. Від примітивного діалапу користувачі переходили на ADSL, а потім — на кабельні й оптичні мережі. У 2006 році в Україні вже було понад 4 мільйони користувачів інтернету, і франківці впевнено долучалися до цієї статистики. Саме тоді з’являються перші локальні інтернет-форуми, новинні стрічки, чати й незалежні інформаційні портали.
На початку 2010-х років технології пришвидшилися: в місті з’явився стабільний інтернет через оптичні мережі типу FTTB і GPON. Це дозволило не тільки переглядати відео чи працювати з важкими файлами, але й розвивати локальний бізнес, запускати інтернет-ЗМІ, вести стріми і навіть виводити Івано-Франківськ на мапу українського ІТ.
Станом на 2024–2025 роки більшість домогосподарств області мають доступ до надшвидкісного інтернету — понад 46 % підключені до мережі xPON, яка дозволяє не переривати зв’язок навіть у разі аварій чи вимкнення світла. Те, що колись здавалося майбутнім, тепер стало нормою.
Коли форум заміняв соцмережу
На початку 2000-х років в місті ще не чули про Facebook чи Instagram. Навіть слово «соцмережа» не входило до повсякденного вжитку. Тим часом потреба у спілкуванні, обміні думками, почуттями та досвідом уже визрівала. Форум став першим форматом, який надавав змогу висловитись, бути почутим і почути у відповідь.
Серед перших і найвідоміших з’явився форум «Тусовка ІФ», створений трьома ентузіастами, які хотіли дати франківцям зручний і відкритий майданчик для розмови. Ідея виникла як альтернатива тодішнім ресурсам, які страждали або від надто жорсткої модерації, або від технічної недосконалості. Натомість «Тусовка» стала форумом без пафосу і рамок — місцем, де могли зустрітися і жартівник, і емігрант, і закоханий, і філософ, і просто нудьгуючий.
Обговорення на форумі сягали десятків тисяч повідомлень. Популярні теми розростались настільки, що їх доводилось розбивати на частини — і це за умов обмежених технічних ресурсів. Форум був не просто текстом на екрані — він став способом життя. Там знаходили друзів, проводили ночі у тредах, організовували форумівки, де віртуальні аватари перетворювались на справжніх людей за одним столом.
Від спілкування — до новин і репортажів
Поступово Івано-Франківськ доростав до більш складних цифрових форматів. Виникали новинні сайти, які поєднували інформаційне наповнення із елементами взаємодії. Одним із перших таких проєктів був ПІАР — «Прикарпатська інформаційна агенція і реклама». Він працював як новинний портал з форумом, де обговорювались не лише локальні події, а й життя міста загалом. Саме там виросло ціле покоління міських дописувачів, яке згодом створило власні проєкти.
Один із найуспішніших прикладів — ifPortal.net. Цей ресурс виник у 2004 році як відповідь на потребу у якісному локальному медіа, орієнтованому не лише на новини, а й на живе міське життя. Автори черпали досвід із ПІАРу, але поставили собі за мету вийти за його межі: створити актуальну стрічку подій, авторське бачення, бути першими у подачі ексклюзиву.
Так, саме ifPortal першим опублікував фоторепортаж з візиту до міста Віктора Януковича, який увійшов у медіаісторію під неофіційною назвою «яєчний теракт». Саме фото з цього порталу стали предметом обговорень у всеукраїнських ЗМІ і викликали ажіотаж у мережі. Сайт не витримав навантаження і «ліг», але водночас довів, що Івано-Франківськ може бути джерелом не лише новин, а й справжніх інтернет-сенсацій.
Інша культура спілкування: чати та «Розмова»
Поряд із форумами та порталами існувала ще одна форма віртуальної культури — чати. Їхня структура була значно легшою і живішою. Найвідомішим серед таких був чат «Розмова», що став осередком вечірніх посиденьок, легкого флірту, швидкого обміну думками.
Форуми й чати співіснували, а іноді й перетинались. Користувачі нерідко мандрували з одного простору в інший. У певний момент «Тусовка» навіть співпрацювала з «Розмовою», обмінюючись посиланнями та трафіком. Водночас у них були різні цілі, часом розбіжності в підходах переростали у суперечки.
Ентузіазм без монетизації: чому більшість сайтів не вижили
Хоча ранній франківський інтернет був багатий на ініціативи, більшість з них не витримали випробування часом. Основна причина — відсутність комерційної моделі. Сайти не приносили прибутку, більшість з них існували на добровільних засадах. Реклама була або епізодичною, або зовсім відсутньою. Технічне обслуговування залежало від часу і можливостей адміністраторів, які зазвичай мали основну роботу або навчання.
У міру зростання популярності соцмереж, форуми і локальні сайти втрачали свою аудиторію. Спілкування переміщувалося на нові платформи, алгоритми Facebook і ВКонтакте формували нову цифрову реальність, де контентом управляли не спільноти, а стрічки. У багатьох проєктів просто не стало сил продовжувати — хостинг не оплачувався, домени втрачались, архіви зникали.
Що залишилось? Цифрова пам’ять міста
Попри те, що більшість перших франківських інтернет-ресурсів уже не існують, їхній слід у культурі міста залишився. Вони були першими спробами створити локальну цифрову публічну сферу, що стала альтернативою газетам, телебаченню і навіть реальному майдану для розмов.
Вони заклали традицію міських спільнот онлайн, яка пізніше трансформувалась у Facebook-групи, місцеві телеграм-канали, інстаграм-сторінки, медіа на YouTube. Але першопрохідцями були саме «Тусовка», ПІАР, «Розмова», ifPortal.
Це були сайти з людським обличчям — створені не для трафіку чи рейтингів, а для спілкування, обміну досвідом і побудови зв’язків. Саме завдяки ним Івано-Франківськ у цифрову добу увійшов не як місто споживачів, а як місто творців — хоч і без гучної слави, але з гідною цифровою спадщиною.
Сьогодні франківські сайти — це вже не аматорські ініціативи. Це редакції з журналістами, редакторами, фотокорами, командами з SEO й аналітики. Вони працюють із соцмережами, відеоформатами, чат-ботами, телеграм-каналами. Але в основі — все та сама потреба, що й у 2000-х: розповісти, пояснити, бути поруч.
У місті з’явилося багато медіа, але не зникло головне — потреба в локальному голосі, в оповідачах Франківська. Саме вони щодня зшивають тканину інформаційного простору, роблячи місто впізнаваним не лише географічно, а й смислово.
