Smart City в Івано-Франківську — це вже не концепція майбутнього, а частина повсякденного життя міста. Електронний квиток і транспортна картка «Галка», GPS-моніторинг громадського транспорту, онлайн-послуги ЦНАП, цифрові кадастри та сервіси безпеки поступово формують нову міську інфраструктуру.
Цифровізація Івано-Франківська розвивалася роками — від окремих електронних сервісів до систем, які допомагають керувати транспортом, міськими ресурсами та взаємодією з мешканцями. Як технології змінюють Івано-Франківськ, що вже працює та чого місту ще бракує до повноцінного Smart City — у матеріалі на frankivsk-future.com.ua.
Від концепції Smart City — до щоденної інфраструктури
На офіційному порталі «Івано-Франківськ SmartCity» концепцію розумного міста трактують широко. Вона охоплює транспорт, електронне врядування, енергетику, будівництво, охорону здоров’я та суспільне життя, де інформаційні технології мають допомагати ефективніше управляти ресурсами й підвищувати якість життя.
Однак важливішою за сам термін Smart City є зміна логіки взаємодії людини з містом. Традиційна модель передбачала довгий ланцюг: виникла проблема — людина телефонує, пише заяву або приходить до установи, після чого інформація переходить від одного працівника чи підрозділу до іншого. Цифровізація має цей шлях скорочувати. Частина операцій автоматизується, дані стають доступнішими, а мешканець отримує можливість вирішувати дедалі більше питань дистанційно.
Серед міських електронних інструментів уже представлені персональний кабінет мешканця, електронні послуги, перевірка стану звернення та черги у ЦНАП, електронна реєстрація, петиції, карта комунального майна, електронна приймальня, транспортні сервіси, парковки та GPS-моніторинг комунальної техніки.
Тобто Smart City у Франківську формувався не як одна система, яку одного дня можна було увімкнути, а як цифровий шар, що поступово накладається на фізичне місто.
Громадський транспорт як лабораторія цифрових змін
Найпомітніше цей процес проявився у громадському транспорті, адже саме тут технологічні зміни містянин відчуває практично щодня.
Ще у 2020 році місто повідомляло про автоматизовану систему диспетчерського управління, GPS-трекери у транспорті та відкриття транспортних даних. Оприлюднювалися координати транспортного засобу, час заміру, швидкість, напрямок руху та маршрут. Це дозволило використовувати інформацію не лише диспетчерам, а й стороннім сервісам та розробникам. Для звичайного пасажира результат значно простіший за технологічну систему, яка за ним стоїть: людина може побачити, де перебуває потрібний транспорт.
Наступним кроком стало впровадження електронного квитка і транспортної картки «Галка». Масштаб системи демонструє статистика: у звіті міста за 2025 рік зазначалося, що від початку проєкту для виготовлення транспортних карток зареєстрували понад 89 тисяч звернень. Для роботи з пільговими картками у 2025 році прийом проводили у 31 центрі обслуговування. Отже, електронний квиток перестав бути експериментом і перетворився на повноцінну міську інфраструктуру.
Коли транспортна картка переходить у смартфон
У 2025 році транспортна цифровізація отримала новий імпульс. Івано-Франківська міська рада, КП «Електроавтотранс» та EasyPay оголосили про співпрацю, одним із напрямів якої стала інтеграція транспортної картки «Галка» у мобільний застосунок.
Йдеться вже не лише про безготівкову оплату поїздки. Цифрова версія «Галки» має давати можливість поповнювати картку, перевіряти баланс та переглядати історію поїздок зі смартфона. Паралельно розглядалося розширення функціоналу застосунку міськими новинами, повідомленнями, окремими сервісами ЦНАП та можливістю сплачувати комунальні платежі.
Показовою стала історія QR-оплати у комунальному транспорті — можливість купувати та одразу валідувати квиток за QR-кодом у салоні автобуса чи тролейбуса.
Міська рада переміщується у смартфон
Інший важливий напрям цифрової трансформації — адміністративні послуги. Франківський портал електронного урядування створювався для спрощення доступу громадян і юридичних осіб до інформації про діяльність місцевого самоврядування та розвитку електронної взаємодії. Через цифрові ресурси можна працювати з запитами на публічну інформацію, користуватися електронними послугами, перевіряти стан звернень та реєструватися в електронній черзі.
Проте у франківській моделі цифровізація не означає відмову від фізичних точок обслуговування. Територіальні підрозділи ЦНАП діють і в населених пунктах громади. Це особливо важливо для людей старшого віку, мешканців сіл та тих, хто не має сучасного смартфона або достатніх цифрових навичок.
Справді розумне місто не повинно перетворювати технологію на новий бар’єр. Тому перспективною моделлю є не «онлайн замість офлайн», а поєднання обох форматів.
Цифровий двійник міста народжується з даних
Ще одна революція Smart City значно менш помітна пересічному мешканцю. Це поступове перетворення міста на масив структурованої інформації. Адреси, будинки, земельні ділянки, транспортні маршрути, комунальне майно, геодезичні матеріали та містобудівна документація отримують цифрове відображення.
Ще в 2024 році міська влада повідомляла про активне наповнення містобудівного кадастру. До бази внесли 883 геодезичні зйомки, видали 1612 довідок з містобудівного кадастру та 310 витягів. Тоді ж Івано-Франківськ називали одним з лідерів за наповненням Єдиного державного реєстру адрес.
Цифровий кадастр — не така помітна для мешканця технологія, як QR-квиток чи мобільний застосунок, проте для управління містом він може мати значно більше значення. Що точніше муніципалітет знає, де розташовані будинки, дороги, інженерні мережі, майно та земельні ділянки, то менше управління залежить від паперових карт, розрізнених архівів і знань окремих працівників.
«Безпечне місто» під час війни означає значно більше
До 2022 року концепцію безпечного Smart City здебільшого пов’язували з відеонаглядом, контролем дорожнього руху й оперативнішим реагуванням екстрених служб. Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ці уявлення.
Сьогодні цифрова інфраструктура українського міста повинна функціонувати під час повітряних тривог, атак на енергетику, перебоїв електропостачання та мобільного зв’язку.
Наприкінці 2025 року ще одним елементом цифрової безпеки став застосунок 112, доступний і жителям Прикарпаття. Він дозволяє звертатися по екстрену допомогу через інтернет навіть за відсутності звичайного мобільного сигналу. Оператор визначає, яку службу необхідно залучити: поліцію, медиків, рятувальників чи аварійну газову службу. Для користувачів жестової мови передбачено відеозв’язок.
Від Smart City до «Цифрового Прикарпаття»
Івано-Франківськ не існує у цифровому вакуумі. Міські рішення дедалі тісніше пов’язані з регіональними та державними системами.
Наприкінці 2024 року обласна рада затвердила регіональну програму інформатизації «Цифрове Прикарпаття» на 2025–2027 роки. Вона передбачає системний розвиток цифровізації області, інформаційних ресурсів і використання сучасних технологій органами влади та місцевого самоврядування.
Для Івано-Франківська це означає поступовий перехід від набору окремих міських проєктів до середовища, у якому локальні сервіси мають взаємодіяти з регіональними та державними реєстрами і платформами.
Чого ще бракує Франківську до повноцінного Smart City
Станом на 2026 рік Івано-Франківськ має чимало складових розумного міста, але сама наявність електронного квитка, GPS-трекерів, камер, кадастрів та онлайн-послуг ще не означає створення єдиної цифрової системи. Наступний етап — змусити різні масиви інформації «розмовляти» між собою.
Транспортні дані можуть допомагати планувати маршрути, просторові — визначати райони, де бракує соціальної інфраструктури, звернення мешканців — виявляти проблемні ділянки, а GPS-моніторинг комунальної техніки — оцінювати ефективність її використання.
Тобто майбутнє Smart City — не в черговому мобільному застосунку, а у здатності міста аналізувати інформацію і на її основі ухвалювати точніші рішення.
Не менш важлива цифрова інклюзія. Якщо сервіс добре працює для власника сучасного смартфона, але залишається складним для літньої людини, мешканця села чи людини з інвалідністю, його не можна вважати повністю «розумним».
Технологічність міста варто вимірювати не кількістю камер, QR-кодів чи застосунків, а тим, скільки часу, ресурсів і зусиль вони реально заощаджують людині.
