Триповерхова кам’яниця може похвалитися пишним стилем: вона оздоблена лев’ячими головами, величезними стилізованими морськими мушлями, бородатими обличчями та дивовижними колонами з коринфськими капітелями. В будівлі поєднуються елементи класицизму та бароко, пише сайт frankivsk-future.com.ua. Це просторий г-подібний будинок з високим цоколем, широкими сходами та високими стелями.
Станіславів у 1903 році
В той час відбувалося активне життя та розвиток міста. На вулиці Собеського (зараз Січових Стрільців) в будівлі номер 24 відкрився ресторан “Ройяль”, в 16 будинку почало свою роботу фотоательє “Рембрант”, на Василіянок, 3 з’явилась четверта в місті аптека. На вулиці Липовій (зараз Шевченка, 11) йде активне будівництво греко-католицької духовної семінарії. Розпочинаються будівельні роботи і на вулиці Грушевського, 7, де почали зводити Краківське страхове товариство, а на вулиці Гіллера (сучасна Гординського, 20) працюють над зведенням костелу. На вулиці Кілінського (зараз Лепкого, 28) будують крайову школу деревного промислу, а на сучасній вул. Довгій, 60 виникає монастир альбертинців.
У вересні до міста завітав пересувний кінематограф. А ще Станіславів першим в Галичині повністю перейшов на газове вуличне освітлення.
Історія будівлі
Кам’яниця була зведена у далекому 1903 році на розі вулиць Липової (сьогодні Шевченка) та Гіллера (сучасна Гординського) за проєктом інженера Ізраеля Саула Штернгеля (Sternhell). Під одним з балконів на фасаді можна побачити рік забудови (1903) та монограму з ініціалами інженера – літерами “S” та “I” – пише https://ifrankivchanyn.com/uk.
.
Відомо, що спочатку це був прибутковий будинок, тобто в ньому здавалися квартири. Саме тому він і був так пишно оздоблений, щоб приваблювати людей. Хто саме був першим власником, поки що залишається невідомим.
У 1931 році власником будівлі стає єврейський підприємець С.Шапіро. Однак насолоджуватися красою будівлі він зміг лише 10 років – до приходу німецької армії. Шапіро стає мешканцем гетто, а будинок переходить до Петра Самоверського – українського педагога, книготорговця та члена Союзу українських купців і промисловців у Станиславові. За його ініціативою відкривається “Домівка учня”.
В закладі мали можливість проживати учні українських шкіл міста. На першому поверсі розміщувалась їдальня та кухня, на другому була бібліотека з читальним залом та адміністрація, і на третьому поверсі – музей та зал глядачів.
Звісно, заклад проіснував недовго, адже на зміну німецьким окупантам прийшли радянські окупанти. Павлу Самоверському довелося емігрувати в Аргентину, будівля ж стала звичайним житловим будинком. При чому перекроєні перегородками квартири дісталися саме “визволителям”.
Цікаві факти:
- Стіни цієї будівлі навіть відчули в 1977 році Бухарестський землетрус, який також називають Вранчанським або Карпатським. Внаслідок цього стихійного лиха відвалились перила балконів.
- В будинку досі збереглися його оригінальні старовинні двері. У 2018 році їх відреставрували та, за словами реставраторів, вони настільки якісно виготовлені, що при дбайливому ставленні простоять ще стільки ж!
- З плином часу кам’яниця стала руйнуватися, і на щастя, у 2018 році фасад будівлі нарешті відреставрували.
- Особливим цей будинок є і для шанувальників творчості Леона Кондрачука, адже саме тут він проживав певний час. Художник запам’ятався своїми неймовірно кольоровими роботами, які привертали увагу та заставляли зупинитися, задуматися. Помер художник у січні того ж 2018 року.
- Будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.
