Кожне місто має безліч історичних будівель, які були покинуті. За останнє століття, Івано-Франківськ, а тоді ще Станіславів, втратив багато історичних будівель, пише frankivsk-future.com.ua.
Сьогодні, більшість історичних будівель занепали, оскільки були покинуті нащадками. Якщо раніше польську та австрійські архітектури нищила війна, то зараз нащадки.
Будинок №10 на вулиці Гординського
Цей унікальний будинок заведений у 1895 році у стилі неоготики з елементами традиційної європейської архітектури.
Будівля була предназначена для освітніх потреб. З самого початку тут була семирічна школа для дівчат імені Королеви Софії.
У період з 1945-1946 рр. тут був розташований учительський інститут , теперішній Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
Потім, до 1997 року , тут була загальноосвітня школа №8. З 2016 будівля була під орендою норвезького інвестора для створення ІТ-спільноти, але будівля виявилася у аварійному стані.
Міський голова Руслан Марцінків каже, що у майбутньому тут постане музична школа, але зараз будівля занедбана.
Фабрика шоколаду
На вулиці Січових Стрільців , позаду крамниці Оле-тур, знаходиться закинута «Фабрика шоколаду». Колись це була одна із найбільших підприємств Станіславова. Ця будівля була заснована у 1926 році польським кондитером Владиславом Кравіцьким. Обсяг виробництва у 1932 році складав 10 000 кг на рік, при тому, що тут працювало 40 робітників. Фабрика працювала до 70-х років, поки не переїхала. Зараз територія, де знаходиться фабрика, придбана забудівником.
Готель «Центральний»
У травні 1904 року відкрився готель «Центральний», будівля якого знаходиться на вулиці Січових Стрільців 4. В ХХ столітті це був найкращий готель у Станіславові, в якому зупинялися такі гості як: прямий нащадок засновників міста граф Анджей Потоцький, граф Станіслав Бадені, намісник Галичини та чиновники іншого рангу.
У 1912 році готель змінив власника, його продали готель за 300 тисяч крон Гюбнеру. Після цього , готель перейменували в «Червону зірку»,а з Незалежністю готель став – «Зіркою» та проіснував до початку 2000-х. Зараз доля історичної будівлі вирішується.
Семирічна школа Тадеуша Чацького
Кам’яниця, що знаходиться на Шевченка 32 , була збудована у 1877 році . В 1939 році там була розміщена загальноосвітня чоловіча семирічна школа ім. Тадеуша Чацького. Також, там навчався відомий польський поет – Горацій Сафрін.
Після війни тут було училище , потім один із корпусів педінституту, а у 1966 році там відкрили музично-педагогічний факультет. Згодом, в будинку № 32 зробили художньо-графічний факультет. Але коли даний факультет перенесли у іншу будівлю, будинок використовували як гуртожиток для викладачів, зараз кам‘яниця закинута.
Колійова лікарня
Будівля знаходиться на вулиці Тарнавського 12, та була побудована в 1903 році, та є архітектурною пам‘яткою.
У 1945 році там відкрилася відомча залізнична лікарня, де було терапевтичне та хірургічне відділення. У 2010 році її було перетворено у денний стаціонар, потім у приміщення залізничної поліклініки.
Зараз будівля перейшла у комунальну власність, але це не врятувало її від розрухи – будівля занедбана та потребує реконструкції.
Забута майстерня
Історична будівля , яка розташована на Незалежності 69. У цій історичній будівлі жило мистецтво, зараз – безхатьки.
В цій будівлі були майстерні таких відомих художників та скульпторів : Опанас Заливаха, Іван Лобода, Михайло Фіголь, Данило Нербут, Іван Кулик.
Цей будинок був культурно-мистецьким центром у повоєнний період та має 100-річну історію , так як збудований ще за часів Австро-Угорщини.
Місцеві художники хотіли б реставрувати будівлю та зробити музей , так як він є знаковим для франківських митців. Наразі, будівля розвалюється .
Контора торгової фірми «Ревера»
Будинок розташований на вулиці Січових Стрільців 26 та був зведений ще у 1896 році , він був житловим, крім цього, слугував конторою для торгової фірми «Ревера». Внизу будівлі розміщено одну із найдавніших аптек у Івано-Франківську, яка працює і зараз.
Зі сторони вулиці Січових Стрільців знаходяться житлові приміщення, але з іншої сторони – будівля повністю занедбана. Споруда зареєстрована як пам’ятка архітектури місцевого значення.
Єврейська гімназія
На вулиці Мельничука 16 знаходиться гімназія, у XVII-XVIII століттях на її території знаходився оборонний мур Станиславівської фортеці. Після першої світової війни будівля перетворилася на «освітянську».
Але вже у 1921 році тут була єврейська початкова школа , у 1925 році – єврейська гімназія. Потім, до неї прибудували двоповерховий об‘єм у стилі конструктивізму, а вже через 6 років вибудували третій поверх. Після єврейської школи там діяла середня радянська школа.
У 1991 школу ліквідували, а кам‘яницю передали російській громаді,але не надовго. Вже з 1996 року особняком опікувався Економіко-правничий інститут, але теж недовго. Зараз територія будинку застроїна іншими будівлями, та руйнується на очах.
Будинок Кальмана Йонаса
Історичний будинок знаходиться на вулиці Вічевий майдан 2/1. Був збудований у 1875 році, його власником був Кальман Йонас. Будинок є двоповерховий, на нижньому поверсі працювали торгові заклади, а на верхньому мешкали люди. Тут знаходилося популярне серед місцевих пияків кафе «Пельменна».
Вже довгий час будинок у аварійному стані, обнесений зеленим парканом. Можна навіть спостерігати будівельні роботи, але вони вже йдуть кілька років.
Повітове староство
На вулиці Мельничука 18 домовласник Й. Гендліх в 1843 році збудував двоповерхову кам‘яницю палацового вигляду. Будинок використовували для отримання прибутку – здавали його в оренду державі. У ХІХ тут знаходився окружний цивільний суд, шляхетський суд та фінансова дирекція, а вже у 1911 році – орган державного управління повіті – повітове староство.
Зараз будівля знаходиться у аварійному стані: праве крило та фасад будинку майже зруйновано, пошкоджено фундамент. Крім цього, будівлю огородили парканом, за яким суцільний бруд та безлад. Скоріш за все, 170-річна історична будівля , яка пережила станіславську пожежу у 1868 році згодом повністю зруйнується.
У Івано-Франківську таких унікальних будинків набагато більше, ніж ми може собі уявити. Будемо надіятися, що місцева влада помітить це, та зробить все , щоб ми не втратили історичні кам‘яниці, адже це частина історії нашого міста.
