На півночі і сході центральних частинах міста Івано-Франківська розташовані дві цікаві вулиці – Сестер Василіянок і Гаркуші. Обидві вулиці знаходяться поряд, а отже, їх можна вважати сусідніми. Одна з вулиць з’явилася майже на початку заснування Станіславова, а інша – в середині ХІХ століття. Деякі франківці кожного дня ходять по цих місцинах, проте не всі знають історію, що пов’язана з ними. А їхня історія досить цікава, зазначає “frankivsk-future”.
Про вулицю Сестер Василіянок
Вулиця Василіянок бере свій початок від вулиці Грушевського та веде до вулиці Галицької. Вона розташована на півночі центральної частини міста.
Цікаво, що ця вулиця була заснована ще у 1700-х роках. Раніше вона з’єднувала більш давнішу вулицю Галицьку та село Заболотів, на місці якого заснували місто Станіславів. Вулиця Сестер Василіянок простягалася вздовж ставу, де сьогодні знаходиться парк Воїнів-інтернаціоналістів (Піонерський парк). Вулицю почали забудовувати наприкінці ХVIII століття. У середині ХІХ століття вона була продовженням великої вулиці Заболотівської і брала початок від сучасної вулиці Незалежності (раніше Сапіжинська).
В день відзначення 300-річчя від дня смерті відомого польського письменника, священика і провідника Петра Скарги, у 1912 році, вулицю назвали його іменем. У роки Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1919 рр.) її перейменували на честь українського політичного і церковного діяча Петра Могили. Коли місто захопили німецькі окупанти, вулиця носила ім’я Егерлендера. Від 1946 року до часу розпаду СРСР вона називалася на честь бійців Панфіловців.
У 1993 році вулиця отримала теперішню назву – Сестер Василіянок (найменування жіночої гілки василіянського чернецтва). Саме на цій вулиці стоїть важлива для міста пам’ятка архітектури – Монастир Сестер Василіянок, побудований у 1912 році.
Про вулицю Гаркуші
Вулиця Гаркуші розташована на східній частині середмістя. Вона починається від перехрестя трьох вулиць – Грюндвальської, Грушевської і Василіянок, і веде до Привокзальної площі.
Вулицю заснували у середині ХІХ століття. Перші згадки на картах міста про вулицю Гаркуші можна зустріти у джерелах, які датуються 1870-м роком. Тоді вона була названа на честь польського поета Мечислава Романовського, який був уродженцем Івано-Франківської області. Мечислав Романовський також відомий як активний учасник антиросійського повстання (1863 р.). Він загинув в одному з боїв з російською армією.
В часи ЗУНР вулиця називалася іменем Лесі Українки. У 1919 році польська влада повернула їй первинну назву. Під час німецької окупації вона була названа на честь Євгена Коновальця. Коли Україна знаходилася під владою Радянського Союзу, вулиця отримала нове найменування – Гаркуші. Микола Гаркуша був полковником. Саме його військова частина брала активну участь у визволені Станіславова від німецьких офіцерів. Загинув у бою біля кордону з Угорщиною. Полковника поховали у Станіславові на меморіальному братському кладовищі, куди виходить вулиця Гаркуші.
На вулиці Гаркуші можна побачити чимало цікавих історичних будівель, зокрема будинки № 7, 8 і 9.
