Багато людей приїздять в нове місто, щоб познайомитися з архітектурою, культурою та місцевими традиціями. Повернувшись, ми привозимо з собою яскраві спогади та емоції, які обов’язково запам’ятаються надовго. А ще пам’ятні речі та обов’язково фотографії, якими можна буде поділитися в соціальних мережах чи показати друзям. В Івано-Франківську є багато місць, які стануть найкращим фоном для фото. Фотографії звідти будуть красивими, а ще обов’язково передаватимуть атмосферу міста, пише frankivsk-future.com.ua.
“Стометрівка”
“Стометрівка” – візитівка Івано-Франківська. Про неї чули всі далеко за межами міста. В народі її називають “соткою”. Це місце точно не можна оминути стороною, коли хочеться оглянути всі цікаві місця. Насправді стометрівка – це вулиця Незалежності, яка має майже п’ятсот метрів, тому назва “сотка” дуже умовна. Починається вона на Вічевому майдані й тягнеться до вулиці Івана Франка. Є одразу дві версії походження цих “ста метрів”. Згідно з першою з них, раніше на вулиці Шашкевича було кафе “Молочне”. Збудували його в 1980 році. Вулиця мала протяжність 100 метрів і її повністю перекривали влітку, щоб встановити терасу для кафе. Цю версію запропонував архітектор Зеновій Соколовський. Згідно з іншою – вулиця Незалежності (а тоді Радянська) була проїзною. У 80-тих роках 20 століття її перекрили, щоб вона стала пішохідною. Саме ця частина й мала протяжність 100 метрів. Так і з’явилася назва. Звісно, пізніше пішохідна частина стала більшою, але назва вже “пішла в народ”. Зараз її мало хто називає вулиці Незалежності, тільки соткою чи стометрівкою. Це чи не найбільший осередок в місті. Тут можна знайти й заклади зі смачною їжею, кав’ярні, магазини із солодощами та одягом. Книгарня, крамнички та вуличні музиканти зустрінуть вас, якщо ви вирішите тут прогулятися. А ще багато франківців. Щодня тут проходить декілька сотень людей, що робить сотку схожою на великий вулик. Тільки в дощову погоду стає пусто, й то, тільки на декілька хвилин, поки не закінчиться дощ. А тоді вулиця знову оживає. Зробити фотографії тут – простіше простого. А люди, дерева та ковані скульптури тільки додадуть атмосферності.
Міське озеро
Міське озеро – друга локація, куди ходять гуляти місцеві жителі та туристи. Колись його називали Станіславським морем. Це найбільше штучне озеро в місті. Знаходиться воно недалеко від парку імені Тараса Шевченка. Створено його було у 1955 році. потім з’явилися набережні та причали для човнів. Цікавинкою озера є “Острів Закоханих”. До нього можна потрапити пішохідним мостом. Цей міст – ще одна красива локація для фотографій. Саме тут часто влаштовують фотосесії закохані пари. Адже вже сама назва попереджає, що острів присвячений коханню, а отже символіка навколо повинна бути відповідною. Міське озеро також стане гарним місцем для прогулянки. Тут є можливість покататися на катамаранах, а також багато місць для дітей. Загалом, довжина одного кола навколо всього озера – близько трьох кілометрів, що робить його гарним маршрутом не тільки для прогулянок, але й для бігу чи катання на велосипедах. Такі фотографії обов’язково потрібно привезти з Івано-Франківська, адже тут багато велодоріжок та велосипедистів.
Вулиця Валова
Вулиця Валова – дуже красиве місце, де можна “запастися” багатьма спогадами. Колись вона мала назву Гетьманські вали. Таку назву вулиця отримала через залишки справжніх валів та бастіонів. В народі її звуть просто “вали”, або “на валах”. Прогулятися там є де: навколо газон, дерева та квіти. Взимку “вали” перетворюються на велику гірку, по якісь спускаються діти та дорослі на санках. Влітку можна пройтися алеями. Недалеко від валів знаходиться й Палац Потоцьких – ще одна історична пам’ятка міста, та місце, яке залишить багато спогадів. “Вали” – дуже спокійне місце. Сюди можна втекти від метушні на “сотці” чи міському озері. І, звісно ж, зробити красиві фотографії!
Вулиця Тараса Шевченка
Вулиця Тараса Шевченка розпочинається в самісінькому центрі Івано-Франківська, від вулиці Січових Стрільців. Це одна із найстаріших та найкрасивіших вулиць міста. Історія вулиці дуже цікава. У 17 столітті тут була дорога, яка вела до залишків Чорного лісу. Це так звана “звіринецька діброва”. Вже в ті часи дорога вона була пішохідною: вона мала вигляд алеї, навколо якої росли липи. У 19 столітті вулиця стала називатися Липовою. Після цього вона пережила ще низку перейменувань поки в 1961 році не стала вулицею імені Тараса Шевченка. Варто додати, що сам Шевченко ніколи не був на території Івано-Франківської області. Найближчим місцем, куди він приїздив, був Кам’янець та Почаїв. У 19 столітті на цій вулиці було дуже мало будинків, та пізніше їх почали зводити. Однією з найбільших будівель став відомий готель “Дністер”. Вулиця Тараса Шевченка веде прямісінько в парк імені Тараса Шевченка. Вона дуже красива, затишна і є улюбленим місцем багатьох франківців.
Парк імені Тараса Шевченка
У 17 столітті в місці, де зараз парк імені Тараса Шевченка, був залишок Чорного Лісу – дубовий ліс. Там жило багато диких звірів, на яких часто влаштовували полювання Потоцькі. За це ліс почали називати “звіринецькою дібровою”. У 19 столітті ліс перетворився на поля та пасовиська. У 1896 році за ініціативи міської влади розпочалася робота зі створення парку. Робітники почали висаджувати дерева та квіти, створювали алеї. Стилю під час висадки дерев не дотримувалися. Садили їх в залежності від виду. Крім звичних для цих країв дерев, посадили також саджанці з Польщі та Франції. У 1901 році було зроблено газове освітлення. Тоді гуляти ввечері стало набагато зручніше. Освітлення розпочали з алеї. У 1903 році до парку додалися навколишні землі. У 1945 році парк отримав нову назву, на честь Тараса Шевченка. Тоді його площа була 8 га, а у грудні 1948 року парк почав займати вже 28 га. У 2016 році парк займав 24,4 га. Це не просто пам’ятка садово-паркового мистецтва, але й дуже красиве та затишне місце. Тут є й різні насадження, озеро з лебедями. Також, вже багато років саме тут знаходиться парк атракціонів. Це місце точно стане одним із кращих спогадів про мандрівку в Івано-Франківськ.
