Івано‑Франківськ — місто, яке зуміло поєднати культуру, науку й ІТ‑інновації.Саме тут живе і працює Микола Семенюк — програміст за фахом, який став одним із авторів яскравого незалежного анімаційного проєкту “Університет Чупарського”, пише frankivsk-future.com.ua.
Від коду до кадру: перші спроби і пошуки форми
Початок анімаційної історії Миколи Семенюка сягає 2016 року. Після закінчення університету він зробив спробу знайти себе поза програмуванням — у сфері, що завжди його захоплювала. Перші мультфільми були аматорськими, деякі з них нині вже не збереглися. Але вони стали творчим майданчиком для експериментів. Микола створював короткі відео, тестував сценарні ходи та анімаційні прийоми, самостійно шукав візуальну мову, яка би відповідала його баченню.
Тривалий час ідея серіалу залишалася у форматі скетчів. Основною перепоною на той час були брак фінансування та навиків. Щоб дати проєкту шанс на життя, Микола опановував суміжні спеціальності: вивчав основи монтажу, звукозапису, анімації. Паралельно працював у логістичній сфері. У 2020 році, попри складну економічну ситуацію, автор повернувся до активної творчості. Він створив кілька тестових серій, які стали підґрунтям для майбутнього “Університету Чупарського”.
Ключовою стала зустріч із Михайлом Карпанем — звукорежисером, який став не лише партнером, а й повноцінним співавтором. Відтоді проєкт набув чіткого стилістичного напрямку та професійного звучання.
Сюжет, що говорить до покоління
“Університет Чупарського” часто порівнюють із західним серіалом Rick and Morty. Проте франківський серіал має свою ідентичність: у ньому відчувається український дух, пострадянський абсурдизм, студентський побут і тонка самоіронія.
Це — не просто комедія, а цілий всесвіт, у якому поєднані абсурдизм, соціальна сатира й алюзії на українське студентське життя. Центральні персонажі — двоє молодих хлопців, Андрій і Остап, — ніби відображають два різні погляди на світ: один — енергійний, трохи нав’язливий і наївний, інший — стриманий, обережний і спостережливий. Разом вони переживають типові (та не дуже) університетські пригоди в гротескному, але впізнаваному світі — світі, де викладачі нагадують скажених науковців, а студенти — живих мемів.
У серіалі присутні й інші яскраві персонажі — від самозакоханого Роми Руденка до оновленої Аліси, яка пройшла трансформацію від стереотипної недоступної красуні до харизматичної й відкритої дівчини з гумором. Особливе місце займає професор Мурштейко — інтелектуал, навмисне подібний до Ріка з американського мультсеріалу “Рік і Морті”, але з власним характером і внутрішнім кодом. Мультсеріал свідомо грає на контрастах, подаючи знайомі образи в гіперболізованій формі, що додає динаміки й постійного ефекту несподіванки.
Анімація вночі
Найбільше вражає той факт, що проєкт створюється без студійної підтримки, без державного фінансування й без численної команди. Над анімацією, сценаріями та візуалом працював сам Микола.
Звук, монтаж і музика — в руках Михайла Карпаня, звукорежисера з Києва. Вони створювали кожну серію приблизно за півтора місяця, працюючи у вільний від основної роботи час. І все це — без підтримки телеканалів чи великих продакшенів.
Ресурси мінімальні — відгук максимальний
Незважаючи на майже повну відсутність фінансування, автори зуміли привернути увагу до свого продукту. Основна платформа розповсюдження — YouTube, де перші серії зібрали сотні тисяч переглядів, а канал Animarody має вже майже 30 тисяч підписників. рівень схвалення — майже абсолютний: 99,3% позитивних оцінок. Це свідчить про реальну зацікавленість української аудиторії у якісному, сміливому контенті рідною мовою. Донати глядачів стали основним джерелом підтримки. Саме ця фан-база — небайдужа, активна й готова допомагати — дозволяє авторам продовжувати роботу.
Озвучка, особливо першої серії, часто виконувалася безкоштовно або за символічну оплату. Серед залучених до проєкту акторів — Євген Малуха (український голос Гомера Сімпсона), Дмитро Гаврилов (озвучував Тора, Дедпула), а також інші українські блогери й актори. Таке партнерство тримається радше на ентузіазмі та довірі, ніж на контрактах і гонорарах.
Другий сезон: ще масштабніше, ще фантастичніше
Після успішного запуску першого сезону команда “Університету Чупарського” не зупинилася на досягнутому. У 2023 році Микола Семенюк та Михайло Карпань розпочали роботу над другим сезоном — ще амбітнішим і ще абсурднішим. Творці вирішили не просто розвивати вже знайомі образи, а й розширити межі свого вигаданого світу — як сюжетно, так і стилістично.
Другий сезон, що вийшов у грудні 2024 року, як і перший, складається з десяти епізодів, але на глядачів під час перегляду чекає ще більше динаміки, науково-фантастичних сюжетів і культурних алюзій. Цього разу історія розгортається в Україні майбутнього, де головні герої — двоє студентів і ексцентричний викладач із кіберрукою — стикаються з викликами, які навряд чи можна вирішити звичайними лекціями чи лабораторними роботами. Вони мимоволі стають учасниками низки катастрофічних подій: від спалаху зомбіапокаліпсису до полювання на інопланетну істоту з антарктичної станції імені академіка Вернадського, а подекуди — й загрози повного колапсу всесвіту.
Незмінною залишається фірмова естетика мультсеріалу: поєднання комедійного абсурду, тонкої пародії на студентське життя, українського колориту та багатошарових відсилок до світового кінематографу, гік-культури і навіть мемів. У кожній серії — нова пригода, що грає на контрастах: університетські будні та космічні експедиції, побутова безглуздість і філософські дилеми, кохання і хаос, лекції й портал у паралельну реальність.
Озвучення, як і раніше, забезпечують провідні українські актори дубляжу та популярні блогери. До голосів першого сезону, серед яких Євген Малуха, Дмитро Гаврилов, Наталія Ярошенко та Віталій Волочай, знову долучаються відомі медійні постаті — від ютуб-інфлюенсерів до зірок кіноадаптацій.
Поки що всі серії першого сезону — загальною тривалістю понад три години — доступні на YouTube українською мовою з субтитрами англійською та польською. І хоча мультсеріал досі не отримав великого промо чи підтримки інституцій, його вже можна назвати унікальним феноменом у світі незалежної української анімації. Тепер на глядачів мають можливість знайомитись з новим витоком історії — ще більш шаленим, ще більш самобутнім і, без сумніву, ще більш українським.
Плани, що формують майбутнє
У довгостроковій перспективі — формування незалежної анімаційної студії в Івано-Франківську. Ідея полягає в тому, щоб створити місце, де талановиті художники, сценаристи, аніматори могли б реалізовувати свої ідеї без потреби емігрувати або працювати на зовнішній ринок.
Микола Семенюк також працює над іншими концепціями, зокрема ідеєю мультсеріалу “Ангелікон” — фантастичної історії, що має потенціал розширити жанровий горизонт української анімації. Розглядається можливість виходу проєкту на інші платформи — стримінгові сервіси, співпраця з дистриб’юторами та міжнародними партнерами.
Голос покоління і культури
“Університет Чупарського” — це не лише розважальний контент. Це культурний жест. Це відповідь на дефіцит україномовного продукту у сфері анімації для дорослих. Це доказ того, що українська мова здатна звучати динамічно, смішно, гостро — і бути конкурентною в середовищі, де досі домінував англомовний продукт.
Микола Семенюк доводить: можна бути програмістом і митцем водночас. Можна робити своє – й змінювати світ довкола. Навіть якщо починаєш із мишки, пікселів і ночей без сну. Він — яскравий приклад того, як сучасний програміст може стати провідником культури. Його історія надихає не лише творців анімації, а й усіх, хто сумнівається в можливості самореалізації у складних умовах. Його праця — це щоденна боротьба за право українського голосу бути почутим.
У світі, де боротьба за мову, ідентичність і свободу точиться не лише на фронтах, а й на екранах, соціальних мережах і YouTube — подібні історії мають вагу. І вони залишаються в історії вже не як винятки, а як нова норма. Бо культура — це теж оборона. І анімація, створена вночі, без студії, на власному комп’ютері — може стати її лінією фронту.
