Виразна неоготична вілла одного з класиків фотографії прикрашає одну з вулиць міста Снятина. ЇЇ в кінці ХІХ століття збудував “фотореволюціонер” Ігнасій Шміцлер. Ця будівля вистояла до наших днів, незважаючи на війни та всі негаразди, і зберегла в собі трохи таємниць та дух того часу, коли творив свої вражаючі світлини Ігнасій Шміцлер. Більше на на frankivsk-future.
Про таємну кімнату цього будинку , її призначення та революційного світляря пишемо далі.
Хто такий Ігнасій Шміцлер
Ігнасій (Їдл) Шміцлер вважав себе цілковитим німцем, проте мав єврейські корені. До міста Снятин він прибув в давні австрійські часи – в ХІХ столітті. Спершу певний час він розташувався в квартирі будинку, яка належала Хайму Адлерштейну. Ігнасій Шміцлер працював фотографом. В той час така професія була, мабуть, досить грошовитою, пише karbnik.blogspot.com. Бо за певний час йому вдалося збудувати неймовірно красиву віллу, яка розташована на вулиці Вірменській, сьогодні вона має назву В. Костянтина. В Шміцлера була дружина, яку звали Елла, та дві доньки – Яніна та Марія, які, до речі, навчалися в Снятинській гімназії.
Будинок з таємною кімнатою
Мандруючи містом Снятин, неможливо не помітити красиву й величну будівлю – віллу класика фотографії Ігнасія Шміцлера. Ця неоготична споруда збереглася і до сьогодні. Вона вважається пам’яткою архітектури місцевого значення. До речі, в наш час це не закинута стара будівля, а навпаки – в будинку, який окрім того, що є окрасою міста, розташований банк. Раніше, в цій віллі працювала схожа установа – частину помешкання у фотографа орендувала “Щаднича каса”. Будинок має незвичайну й оригінальну форму, а в його стилі прослідковується певний вплив неоготики. Один з кутів цієї вілли прикрашає невисока вежа з цікавим дахом і шпилем. Вежа має два поверхи з вікнами напівкруглої форми. Віллу Шміцлера називали іноді замком, бо в ній було аж 15 кімнат. Але була одна особлива темна кімната, в якій зовсім не було вікон, передає Снятин. Історичні пам’ятки. Кажуть, що саме там світляр проявляв свої фотографії. Вона ідеально підходила і для зберігання грошей.
«Люди Шміцлера» – живі і харизматичні
У Ігнасія Шміцлера був свій фотосалон, який, звісно, користувався великою популярністю серед жителів міста і не тільки. У об’єктиві його фотоапарату – звичайні люди – селяни і міщани, їхній стиль, їхня манера одягатися, але найголовніше – фотограф вмів «спіймати» їхні характери – люди на його світлинах справжні і, немовби, живі.
Саме Ігнасій Шміцлер та ще один фотограф із Снятина Рудольф Шерф зазнимковували харизматичні портрети і «оживляли» їх, вони йшли наперекір салонним стандартам того часу. В ХІХ столітті фотографувалися рідко, та й задоволення це було зовсім не дешевим, тому процес фотографування вважався відповідальним і довготривалим моментом. Через це фото виходили штучними, а люди на світлині – досить напруженими та неприродними. Окрім того, вважалося, що в кінці століття людям ніби заборонили посміхатися на фотографіях. На світлинах всі завжди статичні та серйозні, пише Репортер. Але «люди Шміцлера» – зовсім не такі. Всі клієнти світляра посміхаються в кадрі, вони харизматичні, справжні і навіть трохи загадкові. Світлини зачаровують, їх постійно хочеться роздивлятися і думати, яка ж історія була в цих людей.
Фото, які мандрують світом
Фото Ігнасія Шміцлера мали визнання в Європі ще на початку ХХ століття. Зокрема, його роботи в 1910 році отримали відзнаки в Парижі. Про це навіть свідчить напис на фірмовому клеймі фотографа. Одна з найбільших виставок, яку присвятили пам’яті та творчості Шміцлера, відбулася у 2012 році у столиці Польщі – Варшаві. Називалася експозиція дуже символічно – “Люди Шміцлера”. Достеменно невідомо, як склалася доля цього фотографа, залишилися лише його революційні світлини та одна з окрас Снятина – ошатна неоготична вілла.
