Степан Миколайович Геник – це унікальне поєднання лікаря-новатора, вченого-винахідника та глибокого мислителя-публіциста. Це людина, яка не лише врятувала тисячі життів за операційним столом, але й зробила вагомий внесок у розвиток медичної науки та водночас у формування культурного та історичного світогляду українців. Його шлях – це приклад служіння медицині та своєму народу, що виходить далеко за межі однієї професії – розповідає frankivsk-future.com.ua.
Дитинство та становлення
Майбутній світило медицини народився у символічний день – 1 січня 1936 року – в селі Нижній Березів на Косівщині. Степан змалку вбирав любов до знань та прагнення допомагати людям. Цей шлях привів його у 1953 році на лікувальний факультет Станіславського медичного інституту (нині – Івано-Франківський національний медичний університет). Вже зі студентської лави його натура дослідника далася взнаки. Замість того щоб обмежуватися лекціями, молодий Степан занурився в науку.
На третьому курсі він активно працював у фармакологічному гуртку, де провів унікальне на той час дослідження – якісне та кількісне визначення біофлавоноїдів у понад 90 видах лікарських рослин Прикарпаття. Його доповіді на цю тему займали перші місця на наукових конференціях у Станіславі та Львові. Здавалося, його майбутнє пов’язане з фармакологією, але доля, в особі професора А. А. Гарагаш’яна, мала інші плани. Захоплений доповіддю шестикурсника Геника про непрацездатність робітників паровозоремонтного заводу, професор переконав його присвятити себе науковій роботі, що поєднувала б медицину та організацію охорони здоров’я.
Закінчивши інститут з відзнакою у 1959 році, Степан Геник не залишився в теплій аудиторії. Його відправили на передову практичної медицини – хірургом у Войнилівську районну лікарню, де він згодом став завідувачем відділення та головним лікарем. Саме тут він не лише відточує свою майстерність, але й продовжує наукові дослідження, розпочаті ще в студентські роки.
Цей досвід закладає основу його майбутніх винаходів: він бачить реальні проблеми, з якими стикаються хірурги щодня, і починає думати над тим, як їх вирішити.
Революція в операційній: винаходи, що здобули світове визнання
Паралельно з практичною роботою Степан Геник не полишав науку. Він занурився в архіви, вивчаючи історію медицини Галичини, і в 1964 році захистив кандидатську дисертацію. У 1967 році він повернувся до альма-матер, де пройшов шлях від асистента до декана факультету та завідувача кафедри загальної хірургії, яку очолював з 1983 по 2008 рік.
Але професор Геник ніколи не був “кабінетним” вченим. Його наукові інтереси були зосереджені на найскладніших ділянках абдомінальної та судинної хірургії. Він глибоко вивчав хірургічні захворювання тонкої кишки, проблеми детоксикації організму та розробляв нові підходи до малоінвазивної хірургії при лікуванні облітеруючих захворювань судин нижніх кінцівок.
Разом із колегою, асистентом В. М. Крисою (нині професором), Степан Миколайович розпочав роботу над створенням принципово нових хірургічних інструментів. Він є конструктором оригінальних хірургічних інструментів та апаратів для зшивання м’яких тканин. У часи, коли ще не було сучасних одноразових степлерів, а надійність кишкового шва, який хірург накладав вручну, часто визначала долю пацієнта, будь-яке вдосконалення цієї техніки рятувало життя. Апарати, розроблені відомим франківчанином, були покликані зробити шов більш надійним, швидким та герметичним, мінімізуючи ризик ускладнень. Його патенти стосувалися нових способів накладання кишкових швів та інструментів для цього.
Це був неймовірний прорив. На свої розробки Степан Геник отримав 19 авторських свідоцтв СРСР. Але справжнім визнанням став міжнародний успіх: його винаходи запатентували провідні країни світу – США, Японія, Франція, Англія, Італія, Іспанія та Бельгія. Вчений з Івано-Франківська створив технології, які випередили свій час і стали стандартом у світовій хірургії.
Загалом творчий доробок професора вражає: 33 авторські свідоцтва, 23 патенти та 43 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції. Він довів, що велика наука може народжуватися не лише у столичних інститутах, а й у серці Прикарпаття.
Його внесок не залишився непоміченим. У 1995 році Степан Миколайович отримав почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”. У 1996 році він став лауреатом премії Академії медичних наук України, а у 2006-му нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня. Визнання прийшло і з-за кордону: у 2002 році Кембридзький університет включив його до списку “500 визначних учених світу”.
Наставник і громадський діяч
Очолюючи кафедру чверть століття, професор Геник створив власну хірургічну школу. Він відомий як вимогливий, але водночас чуйний і уважний наставник, який вмів розгледіти талант. Під його керівництвом було захищено 3 докторські та 4 кандидатські дисертації. Десятки його учнів стали провідними хірургами по всій Україні.
Його авторитет вийшов за межі університету. У складні 1990-ті, в час становлення української незалежності, Степан Миколайович не стояв осторонь. У 1994-1995 роках він був членом виконкому Івано-Франківської обласної ради, долучаючись до розв’язання нагальних проблем регіону.
Він також є активним членом президії Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) в Івано-Франківську, де опікується медичною секцією, що свідчить про його невпинну діяльність зі збереження та розвитку наукових традицій.
Мислитель, публіцист, історик
Мабуть, найунікальніша грань особистості Степана Геника – це його діяльність поза операційною. Він є автором і упорядником низки книг, які демонструють широту його інтересів – від історії та медицини до філософії життя.
Його публіцистичний доробок вражає:
- “150 великих українців” (2001) та “150 великих українок” (2003). У час, коли українці заново відкривали власну історію, професор Геник взявся за титанічну працю упорядкування біографічних збірників, які мали показати велич нації через її найвидатніших представників. Ці книги стали настільними для багатьох і відіграли важливу роль у популяризації української історії.
- “Скарби здоров’я навколо нас” (2002). Тут він повернувся до свого юнацького захоплення – лікарських рослин, поділившись знаннями профілактики та лікування природними засобами.
- Філософські праці. З віком його роздуми про сенс буття, професію та людську долю вилилися у глибокі філософсько-медичні книги: “Обдарована дитина” (2007), “Червоний колір гріха” (2010), “Мистецтво жити” (2015) та “Благоговіння перед життям” (2016).
Ці праці розкривають його не лише як хірурга, що бачить тіло, але і як мислителя, що розуміє душу. Він пише про етику, про важкий моральний вибір лікаря, про те, як жити в гармонії з собою та світом.
Сьогодні, перегортаючи сторінки його біографії, дивуєшся, як одна людина змогла вмістити стільки звершень: понад 460 наукових праць, десятки винаходів світового рівня, тисячі врятованих життів, виховання учнів, активна громадська позиція та написання книг.
Історія Степана Миколайовича Геника – це не просто біографія видатної особистості. Це приклад того, як талант, помножений на неймовірну працездатність і любов до своєї землі, може творити дива. Це історія, якою має пишатися кожен мешканець Івано-Франківська, адже саме на наших вулицях живе і творить людина, яка назавжди змінила обличчя світової хірургії.
