У добу високих технологій, коли цифровий світ щодня народжує тисячі нових рішень, є особливі історії — ті, що стоять за стрічками коду. Це не лише про технології, а про силу духу. Саме такою є історія Ігоря Романчука — веброзробника з Івано-Франківська, який не просто програмує додатки, а програмує надію. Незважаючи на те, що народився з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), він живе насичено та сміливо: працює в ІТ-сфері, мандрує, волонтерить, фотографує, пише вірші, пише frankivsk-future.com.ua.
«Найбільший твій суперник — це ти сам»
Народжений з важкою родовою травмою, Ігор не мав гарантій навіть на те, що зможе ходити. Та завдяки неймовірній відданості матері — фізіотерапія, масажі, ванни, вправи щодня — вже в два роки хлопець зробив свої перші кроки. В дитинстві йому було важко писати, тримати олівець, чітко говорити, але ніщо не стало на заваді його допитливому розуму.
Перші вірші Ігор написав у дев’ять. Перший велосипед освоїв так само, сотні разів впавши, але скільки ж і піднімався. А згодом — здобув диплом програміста, закінчив фотошколу, опанував параплан, навчився подорожувати сам і створив мобільний додаток, який робить міста зручнішими для людей на візках.
Від навчально-реабілітаційного центру — до ІТ-компанії
Шкільну освіту Ігор здобував у спеціалізованому навчально-реабілітаційному центрі. Потім були Коледж електронних приладів та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Університетське навчання вимагало особливої витримки: не встигав за лектором — ксерив конспекти, не встигав написати — запам’ятовував. Пройшов курси з Java і згодом влаштувався в IT-компанію «SoftJourn», де працює вже понад десять років.
Тут чоловіка сприймали як рівного.Та Ігор і не хотів, щоб до нього ставилися якось інакше. Серед його проєктів — мобільний додаток FriendlyIF, що допомагає людям на візках орієнтуватися у місті: показує пандуси, з’їзди, безпечні маршрути. Ігор не лише написав код, а й залучив друзів на візках для тестування — це не просто технічна робота, це емпатійний продукт.
Ідея, що народилася з особистого досвіду
Ідея створити мобільний застосунок, який би допомагав людям з інвалідністю та батькам з дитячими візками, виникла в Ігоря Романчука не випадково. Він добре знає, як важко буває самостійно пересуватися вулицями, потрапити до аптеки, магазину чи лікарні, коли архітектурне середовище не враховує потреби всіх.
Ігор не просто приймав цю реальність — він захотів її змінити. Після проходження дистанційного курсу з Java-програмування для людей з інвалідністю, хлопець зрозумів: отримані знання можна використати для суспільно корисної справи. Так народився задум: створити застосунок, який би у зрозумілій і зручній формі показував, наскільки доступні громадські будівлі в рідному місті.
Ігор розповідає, що мотивувався особистими спостереженнями: дуже часто будівлі, які формально мають пандус, на практиці залишаються непридатними для самостійного користування. «Я був шокований, скільки у Франківську “червоних” пандусів», — згадує він. Рішенням цієї проблеми став мобільний застосунок, що візуалізує рівень доступності споруд на мапі — простий інструмент, який відкриває двері до більш інклюзивного міста.
FriendlyIF — «Дружній Івано-Франківськ»
Ігор Романчук створив мобільний застосунок, який допомагає людям з особливими потребами — тим, хто пересувається на візках, а також мамам із дитячими колясками. Це — безкоштовна програма FriendlyIF («Дружній Івано-Франківськ») — інноваційна карта пандусів міста Івано-Франківська.
Що робить FriendlyIF?
- показує на мапі об’єкти з доступним входом — пандуси, ліфти, пологі заїзди;
- дозволяє користувачам додавати нові локації та оцінювати ступінь їхньої доступності;
- надає список дружніх установ — магазинів, кав’ярень, аптек, банків тощо;
- містить поради та рекомендації для підприємців щодо облаштування безбар’єрного середовища.
На інтерактивній карті використано три кольори маркерів:
- зелений — будівля добре пристосована для пересування,
- жовтий — пандус є, але має певні недоліки,
- червоний — без сторонньої допомоги потрапити практично неможливо.
Додаток створений у партнерстві з місцевими активістами та тестувався спільно з користувачами на візках. Це зробило FriendlyIF реально корисним і точним інструментом, а не лише декларативною ініціативою.
«Я хотів, щоб наш Франківськ справді був дружнім до всіх. Щоб люди не боялися вийти з дому через бордюри чи сходинки», — пояснює Ігор.
FriendlyIF — це не просто додаток, це висловлювання через технологію. Він виник не в кабінетах чиновників, а з власного досвіду життя з ДЦП, з бажання не лише адаптуватися, а й змінити середовище навколо.
Зараз FriendlyIF активно використовується мешканцями Івано-Франківська та поступово масштабовується. Його можна завантажити через Google Play, а користувачі самостійно можуть долучатись до формування бази «дружніх» місць.
FriendlyCity — масштабування ідеї на інші міста
Після успіху FriendlyIF у Івано-Франківську Ігор запустив проєкт FriendlyCity, який адаптує концепцію доступної карти для інших українських міст, зокрема Львова та Чернівців. Особливістю FriendlyCity є можливість кожному користувачу додавати інформацію про пандуси — таким чином збільшуючи базу даних та роблячи карту більш точною і повною.
Обидва додатки працюють на платформі Android і є безкоштовними, що робить їх доступними для широкого кола користувачів.
Ці проєкти Ігоря Романчука демонструють, як технології можуть сприяти соціальній інклюзії і поліпшенню якості життя людей з обмеженими можливостями, одночасно підвищуючи свідомість суспільства щодо важливості доступності міської інфраструктури.
ІТ-розробник із серцем поета
Після роботи Ігор часто буває у християнських спільнотах, відвідує благодійні проєкти, їздить у Залучанський інтернат, роздає їжу безхатькам, навідує самотніх людей похилого віку. Він має чітке переконання: «Коли ти допомагаєш іншим — ти забуваєш про свої проблеми».
Його серце — не менш чуйне, ніж розум. Він пише вірші. Ще у студентські роки випустив збірку «Симфонія життя», натхненну, як сам зізнається, красою і почуттями. Поезія для нього — місце, де народжується внутрішній діалог, спосіб зафіксувати тонкі емоційні стани. Його вірш «Боротьба» став життєвим кредо: найбільший суперник — не суспільство, не тіло, не хвороба. А ти сам:
Боротьба
Усе моє життя – це боротьба,
Де поле бою – цілий світ.
По краю прірви ця ходьба:
Я зверху, та тріщить вже лід…
Не маю я заклятих ворогів:
Ненавидіти – важче, як простити…
Тож проти кого таку безліч днів
Я мушу на дуелі виходити?
Неспівпадіння? Фатум? Парадокс? –
Та ні… Напевне, отаке життя:
На рингу цьому знову бокс,
Та в обидвох кутках стою лиш я…
Таке життя, як не крути,
Найважчий твій суперник – Ти…
Мандрівник з камерою в руках
На сторінках Ігоря у фейсбуці та інстаграмі — сотні фото. Пейзажі, портрети, миті — він закоханий у світло і кольори. Улюблена світлина — веселка, що зазирнула у вікно його оселі. А ще — фото із подорожей. Ігор побував мало не в усіх куточках України та за її межами. Протягом останніх місяців Ігор встиг побувати в Польщі, Чехії, Іспанії. Подорожує сам. Адаптується, вигадує рішення — і йде далі.
Свої фото публікує на власній сторінці, пропонує послуги фотографа. Його роботи — щирі й живі, бо зняті людиною, яка знає справжню ціну світові навколо.
Історія Ігоря Романчука — це приклад того, як сильне бажання, наполегливість і віра у власні сили можуть змінити життя не лише однієї людини, а й цілого міста. Завдяки його наполегливості тепер кожен франківець з обмеженими можливостями може планувати свої маршрути без зайвих труднощів. Цей приклад надихає й нагадує: справжня сила — у прагненні бути кращими і допомагати іншим.
