Через численні атаки москалів енергетична інфраструктура України значно постраждала. Як наслідок, вся країна, включно з Івано-Франківськом, періодично залишається без електропостачання. Йдучи темними вулицями рідного міста під час блекауту, мимоволі задумуєшся, як же обходилися без електрики мешканці Станіславова і коли взагалі в нас з’явилося вуличне освітлення. Відповіді на ці та інші питання дає frankivsk-future.com.ua.
Легендарний нічний сторож Войцех
На початку XIX століття у Станіславові ще не було електрики й, відповідно, вуличного освітлення, а міщани освітлювали свої оселі свічками та смолоскипами. Щоб уникнути вуличних крадіжок та пожеж, магістрат найняв нічного сторожа Войцеха, який став легендою Станіславова. 30 років він старанно обходив місто з ліхтариком. Сторож Войцех був веселої вдачі, а ще в нього був гучний і приємний голос. Пізніми вечорами, освітлюючи вулиці Станіславова, він любив співати веселу пісеньку: “Гей, панове-господарі, вже десята на дзиґарі”.
Використання перших масляних ліхтарів
В 1821 році до Станіславова присилають нового старосту Францішка Кратера. Його прихід супроводжується появою на вулицях міста перших масляних ліхтарів. Для їх обслуговування в місті з’являється нова професія “ліхтарник”. В обов’язки цих працівників входило щодня запалювати кожен ліхтар ввечері та гасити його пізно вночі. Також вони чистили всі механізми та плафони і стежили за кількістю олії.
Як Станіславів став першим і єдиним містом у Галичині, яке перейшло на газове освітлення
В 1873 році був збудований міський газозавод на вулиці Дністровській і почався поступовий перехід на газове освітлення. У Станіславові почалось активне використання світильного газу. Він отримав таку назву, тому що спочатку використовувався тільки для освітлення вулиць. Також його ще називали міським газом або кам’яновугільним газом. До його складу входив водень (близько 50%), метан (34%), оксид вуглецю (8%) та інші горючі гази. Світильний газ отримували шляхом спеціальної переробки нафтових відходів, а згодом і кам’яного вугілля. Під час цієї переробки виділялися також цінні побічні продукти: смола, кокс та аміак. Таке виробництво було недешевим.
Першим приміщенням, яке використало нове освітлення, стала міська Ратуша. Газові ліхтарі освітлювали вулиці Дністровську, Незалежності, Галицьку, Мазепи, а також площу Ринок та Міцкевича. Також вони з’явилися на алеях міського парку, що був заснований в той час. З кінця листопада 1903 року Станіславів повністю перейшов на газове освітлення та випередив Краків та Львів. Цей вид освітлення був особливо зручний тим, що газ по трубах подавався до освітлювальних точок, таким чином більше не потрібно було вручну заправляти кожен ліхтар.
В місті починає роботу новий комунальний газозавод на вулиці Ленкавського, який міг похвалитися дивовижними показниками: якщо старий завод забезпечував місто 50 тисячами кубометрів газу, то новий давав понад 600 тисяч кубометрів. Також в рекламі заводу зазначалось, що за потреби можливе збільшення виробництва в 4 рази, однак в той час такої потреби не виникало.
В часи Першої світової війни система вуличного освітлення значно постраждала. Після закінчення війни польська влада модернізувала систему міського освітлення, вклавши багато сил та коштів. В результаті в 1927 році вулиці Станіславова освітлювали близько 700 ліхтарів.
Поява електричних ліхтарів і… французького дирижабля
Звичні для нас електричні ліхтарі з’явилися в місті 13 січня 1897 року на залізничному вокзалі. Цікаво, що яскраве світло привернуло увагу французьких аеронавтів, які пролітали в дирижаблі над Станіславовом. Французи хотіли встановити новий рекорд, подолавши відстань від Парижа до Одеси. Побачивши яскраве світло електричних ламп у густому тумані, вони вирішили, що наближаються до морських маяків, тож і спустилися на землю.
Найстаріший електричний стовп міста зберігся на розі вулиць Чорновола та Січових Стрільців.
