Відомо, що Івано-Франківськ заснували ще у ХVII столітті. Тоді місто назвали Станіславів на честь Станіслава, сина Андрія (Анджея) Потоцького. Цю назву місто носило впродовж 100 років (1662-1772 рр.). Потім, до початку XX століття, місто називалося Станіслав. Але під владою Польщі (1918-1939 рр.) місту повернули первинну назву – Станіславів. Саме під цією назвою можна зустріти згадки про історію старого Івано-Франківська у 1900-х роках, пише «frankivsk-future».
Коротко про головні події в першій половині ХХ століття
На початку ХХ століття наше місто, як і сьогодні, було центром Станіславського повіту (Івано-Франківської області). З того часу змінилися назви багатьох вулиць. Більшість з нас знає лише сучасні назви цих вулиць, і мало кому відомо, як вони називалися в першій половині минулого століття. Також частина будівель, які збереглися до наших днів, мали зовсім інше призначенн в порівнянні з теперішнім їх використанням. До того ж у 1915-1916 роках (Перша світова війна) у Станіславові точилися бої, через що значну частину історичних споруд було зруйновано. Ці будівлі пізніше відновили, і вони вже мали дещо інший вигляд.
Після розпаду Австро-Угорщини у 1918-му році було створено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). А Станіславів впродовж січня-травня 1919-го року зробили тимчасовою столицею цієї держави. В той період місто відвідали такі визначні українські діячі, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра і Євген Коновалець.
З вересня 1919-го по червень 1939-го року Станіславів перебував у складі Польської Республіки. Цей період в історії міста особливо запам’ятався жорстокими репресіями проти населення. Зокрема, 1941-му році відбувся таємний розстріл в’язнів з тюрми НКВД. Розстріляних в’язнів поховали у спільній могилі неподалік Івано-Франківська (урочище Дем’янів Лаз). Під час розкопок, які проводилися трохи більше, ніж через 40 років, пошуковцям вдалося виявити і ідентифікувати останки 524 осіб.
Під правлінням Польщі до Станіславова приєднали інші населені пункти, що значно вплинуло на збільшення території і населення міста. Так, у 1924-му році до міста були приєднані Княгинин-Село та Княгинин-Колонія, а у 1925-му році – село Княгинин і частини сіл Угорники, Микитинці, Опришівці, Крихівці, Загвіздя та Пасічна. Внаслідок цього в кілька разів зросла площа і подвоїлось населення Станіславова.
Підприємства і нові заклади у Станіславові
Вважається, що саме у ХІХ столітті в Станіславові почала активно розвиватися промисловість та відкривалися все нові і нові підприємства. Проте винятком не є і початок ХХ століття. Саме в цей час почали активно розбудовувати центральну частину міста. З’явилися нові ресторани, кав’ярні, цукерні, готелі. Так, у 1912-му році збудували першу п’ятиповерхову кам’яницю (готель «Уніан»), яка стоїть в середмісті Івано-Франківська по сьогодні. А через рік з’явився ще один найбільший будинок у місті (кам’яниця Гаусвальда, ресторан Гаубенштока). Також у місті працювали друкарні, банки, освітні заклади та інші важливі установи. Наприклад, у 1905-му році у Станіславові відкрили першу українську гімназію, яка діяла до 1939-го року. А у 1930-му році запрацювала перша Станіславська електростанція (нині АТ «Прикарпаттяобленерго»).
