Кожне місто саме по собі є легендою. Адже воно має довгу історію, багато періодів піднесення та занепаду, а ще не одну сотню нерозгаданих таємниць. Івано-Франківськ завжди був оповитий легендами. Майже кожне відоме місце тут має власну історію та власну цікавинку, пише frankivsk-future.com.ua. З цього все і розпочинається.
Легендарне, але дуже моторошне місце
Як і кожне місто, Івано-Франківськ має власну Ратушу. Вона височіє в його центрі. Це будівля, яка вже стала легендарною. Гості міста завжди підіймаються на неї, щоб оглянути Франківськ з висоти пташиного польоту. А перед Ратушею розкинулася центральна площа Ринок. Саме вона й має одну легенду, через яку отримала назву “проклята”. Раніше, тут публічно страчували людей. Під землею була розміщена в’язниця, в якій закатували не одну тисячу людей. Наприклад, в 1754 році у станіславській ратуші судили ватажка загону опришків Василя Баюрака. Тоді він зазнав дуже страшних тортур. З нього знущалися та били. Потім суд нарешті визначився зі своїм вироком. Вирок просто жахав!. Василя Баюрака повинні були вивести на площу смерті, де мали б стратити та четвертувати. Вже сама страта передбачала муки та страждання. А останки опришка повинні були розвішані на шляхах та полі, щоб інші дивилися та не навіть не думали займатися такою (опришківською) роботою як Баюрак. З того часу головній будівлі Івано-Франківська не щастило. ЇЇ вже відновлювали цілих чотири рази. За легендою, страчений гуцул-опришок мститься катам та місцю страти. Кажуть, привид гуляє залами та коридорами Ратуші. Та найбільше той привид любить грати на роялі. Не одному охоронцю в Краєзнавчому музеї причувалися такі концерти. Після цього всі вони звільнялися.
Тринітарська вулиця
Вулиця Тринітарська знаходиться в самісінькому центрі Івано-Франківська, зовсім недалеко під площі Ринок. Ця вулиця чи не найдавніша з усіх вулиць міста, фактично її можна вважати ровесницею самого обласного центру. Одразу після зародження Івано-Франківська на цій вулиці розміщувалися поселення євреїв. Через це її називали Жидівською. Пізніше, тут побудували палац Потоцьких, а потім і монастир ордену тринітаріїв. Тринітарії – це католицький чернечий орден. Незадовго після будівництва, євреї почали переїжджати у південну частину Івано-Франківська. А вулиця відповідно стала називатися Тринітарською, як пам’ять про монастир. Плаща на який знаходиться речовий ринок також стала називатися Тринітарською.
Тринітарська вулиця дуже маленька та вузька. Вона була розрахована тільки на проїзд однієї брички й лише в одну сторону. Що вже казати про сучасні автівки! Радянська назва вулиці – Колгоспна. Та вже у 1993 році їй повернули історичну “Тринітарську”. Зараз, тут збереглася архітектура 19 століття. Це дуже красиве та вже легендарне місце.
Бастіон
З самого заснування Станіславів планувався як місто-фортеця. З усіх боків він повинен був оточуватись стінами, які б захищали місто. Магдебурзьке право Станіславів отримав у 1662 році. Потім граф Андрій Потоцький розпочав будівництво фортеці. Вона була розроблена за усіма новітніми “тенденціями”. Це був шестикутник, краї якого мали так звані бастіони – п’ятикутні укріплення. У 18 столітті “Бастіон” укріплювали досвідчені інженери. Трохи перебудовані брами були яскравим прикладом не тільки чудового фортечного мистецтва, але й гарним зразком архітектури. Під час військових дій на мурах могли встановити до 200 гармат. Мала фортеця і власну бойову історію. У 1676 році вона витримала облогу численної турецької армії. Зараз же, залишилося тільки три бастіони, які можна чітко простежити. Це вже не просто історичне місце, а справжня міська легенда. “Бастіон” облагородили: тут відкрилися галереї, магазини та ресторани. Місце дуже полюбилося не тільки франківцям, але й гостям міста та стало справжньою легендою.
Франківський медуніверситет та найкоротша вулиця
Івано-Франківський медичний університет став не тільки дуже популярним закладом освіти, але й легендарним місцем. Він знаходиться у самісінькому центрі Франківська, недалеко від стометрівки. Заснували університет у 1945 році. Тоді він ще мав статут інституту. З того часу освітній заклад розвивався та згодом став “національним”. Колектив університету, як і студентський склад, зростав поступово. Спочатку там навчалося майже 400 студентів, а викладачів було всього 47. Зараз цифри набагато більші. В стінах франківського медуніверситету навчалося дуже багато відомих лікарів, справжніх фахівців своєї справи. Важливо, що сама будівля університету красива та часто ловить на собі погляди гостей міста. Біля неї проводять фотосесії. Це справжня прикраса центральної частини міста, яка вже встигла стати легендарною.
В Івано-Франківську понад 500 вулиць. Усі вони дуже різні: великі, довгі, широкі чи вузькі. Безсумнівно, найкоротшою серед них є вулиця Івана Труша. Вона має всього 65 метрів. А ще, саме ця вулиця є й найвужчою. Проте, вона має довгу й не менш цікаву історію. Виникла вуличка майже разом із заснування міста. Спочатку мала назву “Божнича”, на честь синагоги-божниці, яка була там, де зараз сквер Руської Трійці. Вулиця Івана Труша впиралася в синагогу, за що й отримала свою назву. Під час німецької окупації синагогу розібрали, ну а вулицю назвали “Темною”. Коли війна закінчилася, вона стала “Короткою”. У 1960 році отримала ім’я на честь радянського актора – Василя Качалова. А вже у 1995 році нарешті стала називатися вулицею Івана Труша, на честь відомого українського художника. Цікавим фактом є те, що належить вулиці тільки один будинок. Всі інші на вулиці Труша виходять бічними сторонами і мають адреси дотичних вулиць. Станіславський художник Еміль Дубрава ще у 1935 році зобразив тодішню вулицю Божнича на полотні, яке й отримало однойменну назву.
Івано-Франківськ маленьке, але не менш відоме місто. Воно має багато легенд та переказів, а також місць, про які залишаються численні спогади. Найкраще приїхати та самому поглянути на будівлі, вулиці та площі, які прикрашають обласний центр і вже давно стали легендарними серед місцевих жителів.
